Тріолет 37

Микола Мотрюк

Шматують землю урагани, Січе і креше градом з куль. Огнем цвітуть, горять тюльпани, Шматують землю урагани, Запечені терзають рани... Гуркоче, розмовляє "нуль"... Шматують землю урагани, Січе і креше градом з куль... Тут смерть собі будує храми, Простерла мору чорну тюль... Насліддя — цвинтар з прапорами... Тут смерть собі будує храми, Двохсотих височать кургани... Крик вороння — не спів зозуль... Шматують землю урагани, Січе і креше градом з куль...

2023-09-23 03:47:53

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Микола Мотрюк

@Н Ф Дякую...

Відповісти

2023-09-23 09:01:39

1

Лео Лея

В шістнадцяти рядках Реальний біль та сум, І правда ця гірка Кривавими сльозами Тече через серця І, мов шалений струм, Вертає з небуття Душі і тіла шрами... Читаючи 😢

Відповісти

2023-09-24 20:34:33

1

Микола Мотрюк

@Лео Лея Вічна пам'ять загиблим...

Відповісти

2023-09-24 20:40:53

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2137

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1495