Сонет 35
Тебе я прагну бачити щомиті,
Твій ніжний погляд, і палкі вуста,
Що інколи такі несамовиті,
Коли на серці темрява густа...
Не раз в тяжкі хвилини пережиті
З чужих країв писав тобі листа,
Я зрів людських життів порвáні ниті,
Й, як після сліз приходить німота...
Читав я книги, де слова розмиті,
І у грісі зрікавсь свого хреста...
Та прах усе... Ніщо — скарби нажиті,
Ти — справжній скарб, що дали Небеса...
За тебе я щодня молю в Блакиті,
Я вірю, знáйдем щастя й ми в цім світі...
2023-05-21 18:56:07
13
5