Сонет 35
Микола Мотрюк
Тебе я прагну бачити щомиті, Твій ніжний погляд, і палкі вуста, Що інколи такі несамовиті, Коли на серці темрява густа... Не раз в тяжкі хвилини пережиті З чужих країв писав тобі листа, Я зрів людських життів порвáні ниті, Й, як після сліз приходить німота... Читав я книги, де слова розмиті, І у грісі зрікавсь свого хреста... Та прах усе... Ніщо — скарби нажиті, Ти — справжній скарб, що дали Небеса... За тебе я щодня молю в Блакиті, Духмяна вишне, у веснянім цвіті...
2023-05-21 18:56:07
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@Роузі Рей Дякую...))
Відповісти
2023-05-21 19:42:57
Подобається
Merian Varner
Дуже життєво та іронічно 😍 чудово написано 💠
Відповісти
2023-08-31 15:37:20
1
Микола Мотрюк
@Merian Varner Дякую Вам...)
Відповісти
2023-08-31 17:51:00
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 44 Сонет 34 Рондо Діві Марії Тріолет 51
Інші поети
David Laurent
@ledavdebvs
7653
@7653
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3888
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1639