Сонет 35
Микола Мотрюк
Тебе я прагну бачити щомиті, Твій ніжний погляд, і палкі вуста, Що інколи такі несамовиті, Коли на серці темрява густа... Не раз в тяжкі хвилини пережиті З чужих країв писав тобі листа, Я зрів людських життів порвáні ниті, Й, як після сліз приходить німота... Читав я книги, де слова розмиті, І у грісі зрікавсь свого хреста... Та прах усе... Ніщо — скарби нажиті, Ти — справжній скарб, що дали Небеса... За тебе я щодня молю в Блакиті, Духмяна вишне, у веснянім цвіті...
2023-05-21 18:56:07
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@Роузі Рей Дякую...))
Відповісти
2023-05-21 19:42:57
Подобається
Merian Varner
Дуже життєво та іронічно 😍 чудово написано 💠
Відповісти
2023-08-31 15:37:20
1
Микола Мотрюк
@Merian Varner Дякую Вам...)
Відповісти
2023-08-31 17:51:00
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 9 Рондо Діві Марії Тріолет 43 Божевільний
Інші поети
Oh Sana
@hanine_writer
oshi. kim oshin
@kaysiaillksandr
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1355