***
Микола Мотрюк
Повільно небо в тиші меркне... Жаринки мерехтять здаля, Немов Карпат єство безсмертне, Мов саламандра вогняна — Гірські хребти в хатках поснулих. Блукаю полем за селом, Мов, спогади знайду минулі У сріблі місячнім тайком... Та загубилися веселі, Залúшилися лиш сумні, Поглибше заганяють в землю, Ще мить — я на пекельнім дні... По серцю, мов би, гострим лезом, Попався, наче щур в капкан, В нутрі глибока порожнеча Огнем холодним обпіка, І розростаєсь невблаганно Все пожирає, душу рве... Кричи щосили — усе марно, Ніхто не чує й не прийде... А мертва тиша огортає, І в крик страшний перероста, Оглушливий, стогласий... Давить, Стискає залишки тепла, Душі зболілої останки. Скотились сльози по щоці, Сухі, немов морозні ранки... Я, наче, в пеклі, й на землі... 09.10.2019
2021-07-10 11:50:11
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Душевні муки бувають дуже болісними.😑
Відповісти
2021-07-10 15:10:46
1
Інші вірші поета
Тріолет 9 Тріолет 42 Тріолет 21 Тріолет 41
Інші поети
Ambre Stievenart
@Ambre_1506_
Sp Sp
@sp123
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4417
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2543