***
Чистіша від сльози її душа, Цінніша за алмази, Промовить тихо слово, - і скала Розсиплеться на пазли, І мури єрихонські упадуть, Розколеться фундамент, Біліє стяг, до серця вільна путь... Рабом навічно стане, Хто погляд той сліпучий упійма. Невинні очі сяють, Мов джет квазара космос розрива, І душу розчепляють На октильйони атомів. Момент Німий вчепився в пам'ять Стальною хваткою. Як той цемент Застигнувши - тримає, Тисячотонний творить монумент, Що час не подолає. То кригою скує, то кине в жар Од взору того... Хто ж ти..? Невольником став чарів... вище хмар Піднятись, у висоти, Летіти хочеться... в нові світи... Та рухнув як Ікар, спаливши крила, І потонув у морі. Я втратив все... твоя усмішка мила Розтала в хвилях чорних. Немов стою серед нічного поля І бачу наднову - Яскравий спалах, що ясніше сонця В таку величину, Неначе зір усіх разом мільярди. Я і змигнуть не встиг, Й од світла, що прорвалось крізь палати Творця, в пітьму поник... Згоріли очі, зріли бо прекрасне, Не взрять нічого вже. Як жити..? А чи вмерти передчасно..? Одвіт шукати де? Хотів би ще раз глянуть в небозвід, Щоб знов зоря світила, А краще - поряд з нею десь горіть... Та казка ця можлива..? 15.08.2019
2021-07-10 11:42:06
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Оце так космічно! Дуже образно і ритмічно, як пісня👍
Відповісти
2021-07-10 14:57:11
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5675
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1960