***

Микола Мотрюк

Чистіша від сльози її душа, Цінніша за алмази, Промовить тихо слово, - і скала Розсиплеться на пазли, І мури єрихонські упадуть, Розколеться фундамент, Біліє стяг, до серця вільна путь... Рабом навічно стане, Хто погляд той сліпучий упійма. Невинні очі сяють, Мов джет квазара космос розрива, І душу розчепляють На октильйони атомів. Момент Німий вчепився в пам'ять Стальною хваткою. Як той цемент Застигнувши - тримає, Тисячотонний творить монумент, Що час не подолає. То кригою скує, то кине в жар Од взору того... Хто ж ти..? Невольником став чарів... вище хмар Піднятись, у висоти, Летіти хочеться... в нові світи... Та рухнув як Ікар, спаливши крила, І потонув у морі. Я втратив все... твоя усмішка мила Розтала в хвилях чорних. Немов стою серед нічного поля І бачу наднову - Яскравий спалах, що ясніше сонця В таку величину, Неначе зір усіх разом мільярди. Я і змигнуть не встиг, Й од світла, що прорвалось крізь палати Творця, в пітьму поник... Згоріли очі, зріли бо прекрасне, Не взрять нічого вже. Як жити..? А чи вмерти передчасно..? Одвіт шукати де? Хотів би ще раз глянуть в небозвід, Щоб знов зоря світила, А краще - поряд з нею десь горіть... Та казка ця можлива..? 15.08.2019

2021-07-10 11:42:06

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Оце так космічно! Дуже образно і ритмічно, як пісня👍

Відповісти

2021-07-10 14:57:11

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1701

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16708