Сонет 12
Микола Мотрюк
Розверзлись небеса дощем холодним. Злива. Потоки бруду від очей сховали шлях... Минулого заручник суне в реп'яхах, Тиняєсь вулицями постать страхітлива. Не знати спокою тобі, марó брехлива! Втопилась молодість твоя в хмільних літах... О, ти, що загубивсь в бажаннях і гріхах.!! Розчаруванням й болем жизнь йому сплатила... Якщо собі вже не належиш, ти — ніхто. Хіба комусь потрібна несолона сіль? Або, чи буде гострою іржава бритва..? Знайшла душа тривожна мир свій на плато, В пустельній тиші справжню відшукала ціль... Й знялáсь над скитом в височінь палка молитва... 05.02.20
2021-07-10 12:48:50
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Спасибі за відгук.) Тут мара (гіперболізовано) - звичайна людина, яка віддалася спокусам світу, і в результаті втратила себе... Але Ви побачили у вірші інший сенс - це не є погано.)
Відповісти
2022-11-12 15:30:00
1
Галина Соколишин
Молодець!!! Браво!!!
Відповісти
2023-01-08 14:57:03
2
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую...
Відповісти
2023-01-08 15:09:41
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 30 Тріолет 27 Тріолет 12 Сонет 24
Інші поети
Рада
@Rada_
Ali Gurbanov
@Aliscorp
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15414
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4053