Сонет 12
Микола Мотрюк
Розверзлись небеса дощем холодним. Злива. Потоки бруду від очей сховали шлях... Минулого заручник суне в реп'яхах, Тиняєсь вулицями постать страхітлива. Не знати спокою тобі, марó брехлива! Втопилась молодість твоя в хмільних літах... О, ти, що загубивсь в бажаннях і гріхах.!! Розчаруванням й болем жизнь йому сплатила... Якщо собі вже не належиш, ти — ніхто. Хіба комусь потрібна несолона сіль? Або, чи буде гострою іржава бритва..? Знайшла душа тривожна мир свій на плато, В пустельній тиші справжню відшукала ціль... Й знялáсь над скитом в височінь палка молитва... 05.02.20
2021-07-10 12:48:50
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Спасибі за відгук.) Тут мара (гіперболізовано) - звичайна людина, яка віддалася спокусам світу, і в результаті втратила себе... Але Ви побачили у вірші інший сенс - це не є погано.)
Відповісти
2022-11-12 15:30:00
1
Галина Соколишин
Молодець!!! Браво!!!
Відповісти
2023-01-08 14:57:03
2
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую...
Відповісти
2023-01-08 15:09:41
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 35 Сонет 30 Тріолет 39 Тріолет 24
Інші поети
Volontya
@Volontya
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2753
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2664