Сонет 12

Микола Мотрюк

Розверзлись небеса дощем холодним. Злива. Потоки бруду від очей сховали шлях... Минулого заручник суне в реп'яхах, Тиняєсь вулицями постать страхітлива. Не знати спокою тобі, марó брехлива! Втопилась молодість твоя в хмільних літах... О, ти, що загубивсь в бажаннях і гріхах.!! Розчаруванням й болем жизнь йому сплатила... Якщо собі вже не належиш, ти — ніхто. Хіба комусь потрібна несолона сіль? Або, чи буде гострою іржава бритва..? Знайшла душа тривожна мир свій на плато, В пустельній тиші справжню відшукала ціль... Й знялáсь над скитом в височінь палка молитва... 05.02.20

2021-07-10 12:48:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Микола Мотрюк

@Сандра Мей Спасибі за відгук.) Тут мара (гіперболізовано) - звичайна людина, яка віддалася спокусам світу, і в результаті втратила себе... Але Ви побачили у вірші інший сенс - це не є погано.)

Відповісти

2022-11-12 15:30:00

Галина Соколишин

Молодець!!! Браво!!!

Відповісти

2023-01-08 14:57:03

Микола Мотрюк

@Галина Соколишин Дякую...

Відповісти

2023-01-08 15:09:41

Подобається

Інші вірші поета

Тріолет 48. Першому коханню Тріолет 14 Тріолет 47 Тріолет 38

Інші поети

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Andrii Katiuzhynskyi

@Katiuzhynskyi_Andrii

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13166

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2625