Сонет 19

Микола Мотрюк

Морозе, чом ти часу тік мій зупинив.?! Бархани білії, спаліть печаль ворожу.!! Коли дівчину бачу ту, — очей не звожу... Дарма в своє я серце двері прочинив... О, Господи, чом про кохання я просив.?! Хотів би я про все забуть... але не можу... Від повені не змайструвати загорожу... Невдалий постріл лучника мене скосив... За хліб свій каменем у спину розплатився... Фортуна незлюбила..? Може хто прокляв..? Ні!! Це моï' тяжкí провини й беззаконня... Чому ж іще я змалку Богу не молився? Чом в день святий на Літургії не стояв? За що батькам журбою заплатив й безсонням..? О, Хрúсте, я там був серед людей, дивився... Я — той Пилат, я — воїн... я Тебе розп'яв... Прости... Як блудниця, приношу благовоння... 19.02.21

2021-07-10 13:21:49

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Вірш до самої душі🙃

Відповісти

2021-07-10 13:38:33

Ріна Беррі

В саме серденько 💛

Відповісти

2022-12-08 21:55:24

Інші вірші поета

Тріолет 6 Сонет 35 Тріолет 29 Тріолет 21

Інші поети

Volontir Dmitrii

@Volontir

Катерина Данилевська

@Bookish_Phoenix

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8367

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1796