Сонет 9
Микола Мотрюк
Розтав юнацьких мрій його солодкий мед, Неначе перший сніг під неба перламутром, Він, мов десантник із дірявим парашутом, Він — воїн, що спіткнувшись впав на свій багнет. Свого життя він власноруч створив сюжет, Гріх — хліб його, і весь в грісі, й гріхом окутий... Який кінець шляхý за заданим маршрутом..? Фінал... останнім відпочинком став кювет. В своєму горі ми самі собі лиш винні, В болоті топчем вічні істини безцінні, Наш бог — мамона, а апостол — Епікур. Світ все перевернув... Знайти б хоч крихту правди... Де справжні почуття серед карикатур..? Висить розп'яття на стіні в старенькій хаті. 02.01.2020
2021-07-10 12:39:27
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Кожен Ваш вірш дуже вдало попадає в ціль своїми висловами про наше теперішнє життя. 👍👏👏👏👏
Відповісти
2021-07-10 15:04:16
1
Інші вірші поета
Сонет 45 Тріолет 3 Сонет 32 Сонет 11
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8118
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1427