Сонет 15
Микола Мотрюк
П’є спрагло сонце вранішній туман, Вчорашнє ще з зорею догоріло… Не зцілить день новий глибоких ран, Мороз не забере, що наболіло… Лишилось стерня, де колись був лан, Де мак червоний цвів й пшениця спіла… Востаннє бачив твій дівочий стан, Коли журавкою ти ввись злетіла… Я не забуду блиск твоїх очей, У світлі місячнім серед алей… Надії не осушиться джерельце… Я пронесу кохання крізь віки… Чекатиму, й лічитиму зірки… Поки не перестане биться серце… 27.10.20
2021-07-10 13:09:52
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Мені Ваш вірш нагадав фільм "Пам'ятна прогулянка", буквально сьогодні його передивлялася. Вмієте зачепити за живі струни душі👍
Відповісти
2021-07-10 14:46:03
1
Merian Varner
Просто вав 😍
Відповісти
2023-08-31 17:11:35
1
Микола Мотрюк
@Merian Varner Спасибі...
Відповісти
2023-08-31 17:54:23
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 10 Сонет 14 Сонет 21 ***
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Emily
@Amaliya_
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12602
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13404