Сонет 45

Микола Мотрюк

"Ми йдем вперед, ми виграєм по всіх фронтах..." — По марафону з ящика щодня кричали, А цвинтарі ростуть, рясніють у вінках, І тисячі ще у полях поспочивали... Тіньми зали́шилися в материнських снах, А ордени за них чіпляють генерали... І що життя людське вартує... тільки прах... Імення полководців впишуть у анали. Ви хоч бували раз у шанцях, на валах..? Кому насправді служите, чиї васали..? Замало вам зірок, лампасів і папах, Ви ще позарилися на чужії лаври... Гадаєте, ви ще в совітських временах..? На ешафот у перших підете рядах... ----------------------------------------- Марсове поле. Львів Фото: Юрій Дячишин

2024-12-29 12:16:02

Інші вірші поета

Сонет 34 Рондо християнинові Тріолет 20 Сонет 38

Інші поети

Анна Топтун

@Toptun_Anna

Dragana Boskovic

@justletmesleep

Molly Walker

@mollywalker228

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

14156

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4684