Сонет 16
Підкралась ніч. Зоря вечірня догарає, На кронах ясенових залишивши слід. Усе навколо мертва тиша огортає, Заковуючи серце в полум’яний лід. Душа, мов лист пожовклий, що з дерев спадає, В останній з вітром свій відправилась політ, І я, зірвавшись, падаю… та дна немає… Засмоктує у порожнечу… меркне світ… Я з’їхав з глузду, загубився в часі… Хто я..? Жах на яву… нестертий найстрашніший гріх… Не цільсь ні в кого, хоч в руках порожня зброя… Ізгарячу не кидай в когось слів своїх… Я повернув би час..! але така вже доля… Пробач за рани й біль… Пробач, що не вберіг… 23.12.20
2021-07-10 13:14:23
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Лео Лея Ваша правда...
Відповісти
2021-07-10 14:54:41
1
Сандра Мей
Дуже влучно сказано. Мені сподобалось, автору подяка за таку чудову поезію.
Відповісти
2022-11-12 14:26:34
1
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Вам спасибі.
Відповісти
2022-11-12 15:22:55
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3942
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2783