Сонет 16

Микола Мотрюк

Підкралась ніч. Зоря вечірня догарає, На кронах ясенових залишивши слід. Усе навколо мертва тиша огортає, Заковуючи серце в полум’яний лід. Душа, мов лист пожовклий, що з дерев спадає, В останній з вітром свій відправилась політ, І я, зірвавшись, падаю… та дна немає… Засмоктує у порожнечу… меркне світ… Я з’їхав з глузду, загубився в часі… Хто я..? Жах на яву… нестертий найстрашніший гріх… Не цільсь ні в кого, хоч в руках порожня зброя… Ізгарячу не кидай в когось слів своїх… Я повернув би час..! але така вже доля… Пробач за рани й біль… Пробач, що не вберіг… 23.12.20

2021-07-10 13:14:23

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

@Лео Лея Ваша правда...

Відповісти

2021-07-10 14:54:41

1

Сандра Мей

Дуже влучно сказано. Мені сподобалось, автору подяка за таку чудову поезію.

Відповісти

2022-11-12 14:26:34

1

Микола Мотрюк

@Сандра Мей Вам спасибі.

Відповісти

2022-11-12 15:22:55

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13205

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2493