Сонет 16
Микола Мотрюк
Підкралась ніч. Зоря вечірня догарає, На кронах ясенових залишивши слід. Усе навколо мертва тиша огортає, Заковуючи серце в полум’яний лід. Душа, мов лист пожовклий, що з дерев спадає, В останній з вітром свій відправилась політ, І я, зірвавшись, падаю… та дна немає… Засмоктує у порожнечу… меркне світ… Я з’їхав з глузду, загубився в часі… Хто я..? Жах на яву… нестертий найстрашніший гріх… Не цільсь ні в кого, хоч в руках порожня зброя… Ізгарячу не кидай в когось слів своїх… Я повернув би час..! але така вже доля… Пробач за рани й біль… Пробач, що не вберіг… 23.12.20
10.07.2021
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Лео Лея Ваша правда...
Відповісти
10.07.2021, 14:54
1
Сандра Мей
Дуже влучно сказано. Мені сподобалось, автору подяка за таку чудову поезію.
Відповісти
12.11.2022, 14:26
1
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Вам спасибі.
Відповісти
12.11.2022, 15:22
1
Інші вірші поета
Сонет 45 Тріолет 26 Тріолет 17 Тріолет 46
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15963
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12330