Сонет 16

Микола Мотрюк

Підкралась ніч. Зоря вечірня догарає, На кронах ясенових залишивши слід. Усе навколо мертва тиша огортає, Заковуючи серце в полум’яний лід. Душа, мов лист пожовклий, що з дерев спадає, В останній з вітром свій відправилась політ, І я, зірвавшись, падаю… та дна немає… Засмоктує у порожнечу… меркне світ… Я з’їхав з глузду, загубився в часі… Хто я..? Жах на яву… нестертий найстрашніший гріх… Не цільсь ні в кого, хоч в руках порожня зброя… Ізгарячу не кидай в когось слів своїх… Я повернув би час..! але така вже доля… Пробач за рани й біль… Пробач, що не вберіг… 23.12.20

2021-07-10 13:14:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

@Лео Лея Ваша правда...

Відповісти

2021-07-10 14:54:41

Сандра Мей

Дуже влучно сказано. Мені сподобалось, автору подяка за таку чудову поезію.

Відповісти

2022-11-12 14:26:34

Микола Мотрюк

@Сандра Мей Вам спасибі.

Відповісти

2022-11-12 15:22:55

Інші вірші поета

Тріолет 22 *** Тріолет 3 Тріолет 27

Інші поети

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Ella Verrremi

@verrremi

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15916

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3883