Сонет 18
Микола Мотрюк
Шлях прокладає сонце навпростець, Дерева розпуска колючий іній, На склі картини папороті й лілій Пером незримим написав митець. Живемо ми, та тільки без сердець, На длані щось шука в сплетінні ліній, Нам гороскопи важливіш гомілій, В нутрі в нас не вогонь... а — каганець... "Чи ми причасні Тайної Вечері? Куди йдемо? Які відкриєм двері..?" - Ці запитання не турбують нас... Лунає плач із ясел у печері: З небес зійшов і воплотився Спас... Прийди же в наші, Господи, оселі! 08.01.21
2021-07-10 13:18:54
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
@Микола Мотрюк Прохання до Вас: пронумеруйте сонети ☺️
Відповісти
2021-07-10 13:39:39
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Дякую за пораду!)
Відповісти
2021-07-10 13:43:48
1
Лео Лея
@Микола Мотрюк Це Вам дякую, що прислухались)
Відповісти
2021-07-10 13:59:23
Подобається
Інші вірші поета
*** Сонет 15 Сонет 30 ***
Інші поети
Wanter
@chees
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13404
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2966