Сонет 42
Малює іній завитки художні На брижах білосніжного рядна... Простори неозорі і безмовні, Надії де згаса бліда іскра... Не виживе в краю цім жодний, Без теплого овечого руна, Й ми без огню сховатись не спроможні Од крижаного холоду гріха... Скарбів небесних засіки порожні, Й оливи добрих діл зовсíм катма... Не наш це дім: ми гості й подорожні. В житті доріг багато, Путь — одна... І не важливо, бідний, чи заможний, Одвіт держатиме пред Богом кожний...
2024-11-14 09:29:34
7
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1740
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1577