Сонет 21
Микола Мотрюк
Цей тихий вечір, захід сонця, все — ніщо… Знебарвилось все, загубило сенс без тебе… Втікай, чи ненавидь, кричи… роби будь-що… Люблю… і заперечувать нема потреби… За що мені це все, хотів би знать? За що.?! Як птахом міг втекти б, то крила розпростер би... Я арлекін сумний в веселім шапіто... Регоче нуртина, де покришéні верби… Ми приміряли одяг, шитий не для нас… Не ті шаблони, не той крій, фасон і клас… Любов не фешенебельна, криклива й пишна. Не для показів, суджень, глянців і брехні, Не потребує лайків, схвальної статті, Не величава й горда, не егоїстична. Любов привітна, мила, тиха і проста, Свята і чиста, незбагненна й безгранична… А ми за це Її прибили до хреста... 05.07.21
2021-07-10 13:26:17
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так воно ведеться в цьому світі... 👍
Відповісти
2021-07-10 13:35:57
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Ой, Ви праві...
Відповісти
2021-07-10 14:01:45
1
Інші вірші поета
Тріолет 12 Рондо Діві Марії Тріолет 33 Шипшинова журба
Інші поети
mrs_nali
@mrs_nali
Роберт Муншфэ
@Robert_Munschfer
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2270
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1324