***

Микола Мотрюк

Погожий день кричить у вікна, Вриваєсь синява крізь скло... Мов, цвинтарна плита гранітна Безжалісно в підлоги дно Втопила. Не хочу бачити нічого: Ні сонця, ні людей, ні світ... Зростуся з ложем, лиха мого Ніхто не взнає... Наче в сіть Впіймала ти мене, Афіно, І прямо в серце мчить стріла, Останній подих, -- і твоєю Навік уже моя душа... Застигла кров, не б'ється серце, Я -- мрець живий, що невмира. Забудь тебе, хоч не вернешся, Не зміг. О, спопели до тла, Свароже, тіло бездиханне, прошу! Не вилікувать вже мене ніяк! Нестерпний біль стискає груди; Змією думка заповза, Зжирає мозок, ллє отруту, І через очі витіка. Згасаю, гасну, кам'янію, Іскра остання догара. Люблю тебе, і не жалію... Та з вітром злилися слова. 01.01.2018

2021-07-10 11:16:44

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

Ваша поезія - це щось неймовірне) Читається на одному диханні. Ті всі описані пейзажі,природні явища - оживають в уяві.

Відповісти

2022-11-11 22:00:08

Подобається

Микола Мотрюк

@Н Ф Дякую Вам.)

Відповісти

2022-11-11 22:00:48

1

Н Ф

Бережіть своє тонке відчуття цього світу,воно у вас рідкісне)

Відповісти

2022-11-11 22:01:48

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2221

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16494