Сонет 27
Її улюблена пора бентежить душу, А згадка про осінній дощ кида в озноб... Та серце битись повільніш ніяк не змушу... Порушуючи правила промчу на STOP. Пройду шляхом, чи ступлю на тропу пастушу, Піду на зустріч вітру, пропливу потоп, Я землю обійду, протну моря і сушу, Щоби знайти її полину до зірок... В пустелі тишу вічну піснею порушу, Стрімкою течією стану між проток, Я буду подихом тепла в зимову стужу, Прошý... зроби назустріч хоч би лишень крок... Тебе я бачив мить, та знову й знову тужу... Надії сонце сходить... я очей не мружу.
2022-11-11 15:13:58
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую
Відповісти
2022-11-11 21:46:32
1
Микола Мотрюк
Спасибі.)
Відповісти
2022-11-17 07:32:08
Подобається
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-24 21:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5648
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2853