Сонет 27
Її улюблена пора бентежить душу, А згадка про осінній дощ кида в озноб... Та серце битись повільніш ніяк не змушу... Порушуючи правила промчу на STOP. Пройду шляхом, чи ступлю на тропу пастушу, Піду на зустріч вітру, пропливу потоп, Я землю обійду, протну моря і сушу, Щоби знайти її полину до зірок... В пустелі тишу вічну піснею порушу, Стрімкою течією стану між проток, Я буду подихом тепла в зимову стужу, Прошý... зроби назустріч хоч би лишень крок... Тебе я бачив мить, та знову й знову тужу... Надії сонце сходить... я очей не мружу.
2022-11-11 15:13:58
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую
Відповісти
2022-11-11 21:46:32
1
Микола Мотрюк
Спасибі.)
Відповісти
2022-11-17 07:32:08
Подобається
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-24 21:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9033
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3317