Сонет 27
Микола Мотрюк
Її улюблена пора бентежить душу, А згадка про осінній дощ кида в озноб... Та серце битись повільніш ніяк не змушу... Порушуючи правила промчу на STOP. Пройду шляхом, чи ступлю на тропу пастушу, Піду на зустріч вітру, пропливу потоп, Я землю обійду, протну моря і сушу, Щоби знайти її полину до зірок... В пустелі тишу вічну піснею порушу, Стрімкою течією стану між проток, Я буду подихом тепла в зимову стужу, Прошý... зроби назустріч хоч би лишень крок... Тебе я бачив мить, та знову й знову тужу... Надії сонце сходить... я очей не мружу.
2022-11-11 15:13:58
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую
Відповісти
2022-11-11 21:46:32
1
Микола Мотрюк
Спасибі.)
Відповісти
2022-11-17 07:32:08
Подобається
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-24 21:22:45
Подобається
Інші вірші поета
Тріолет 46 Тріолет 19 Тріолет 10 Тріолет 29
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3806
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1783