Сонет 27
Її улюблена пора бентежить душу, А згадка про осінній дощ кида в озноб... Та серце битись повільніш ніяк не змушу... Порушуючи правила промчу на STOP. Пройду шляхом, чи ступлю на тропу пастушу, Піду на зустріч вітру, пропливу потоп, Я землю обійду, протну моря і сушу, Щоби знайти її полину до зірок... В пустелі тишу вічну піснею порушу, Стрімкою течією стану між проток, Я буду подихом тепла в зимову стужу, Прошý... зроби назустріч хоч би лишень крок... Тебе я бачив мить, та знову й знову тужу... Надії сонце сходить... я очей не мружу.
2022-11-11 15:13:58
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую
Відповісти
2022-11-11 21:46:32
1
Микола Мотрюк
Спасибі.)
Відповісти
2022-11-17 07:32:08
Подобається
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-24 21:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15800
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1180