Сонет 27
Її улюблена пора бентежить душу, А згадка про осінній дощ кида в озноб... Та серце битись повільніш ніяк не змушу... Порушуючи правила промчу на STOP. Пройду шляхом, чи ступлю на тропу пастушу, Піду на зустріч вітру, пропливу потоп, Я землю обійду, протну моря і сушу, Щоби знайти її полину до зірок... В пустелі тишу вічну піснею порушу, Стрімкою течією стану між проток, Я буду подихом тепла в зимову стужу, Прошý... зроби назустріч хоч би лишень крок... Тебе я бачив мить, та знову й знову тужу... Надії сонце сходить... я очей не мружу.
2022-11-11 15:13:58
20
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую
Відповісти
2022-11-11 21:46:32
1
Микола Мотрюк
Спасибі.)
Відповісти
2022-11-17 07:32:08
Подобається
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-24 21:22:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2590
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8145