Тріолет 24
Микола Мотрюк
(18+)
В моїм гріху твоя співучасть... Ми не молились молитов, Звільнила ніч нас від оков... В моїм гріху твоя співучасть... Попри палку, жагучу пристрасть Нам заборонена любов... В моїм гріху твоя співучасть, Ми не молились молитов... Ковзнула й спала нерішучість, Після медосолодких мов... Вернулись до першооснов... Ковзнула й спала нерішучість... Устидно вкралась неминучість, Себе знайшли серед обмов... В твоїм гріху моя співучасть, Ми не молились молитов...
2023-05-15 12:44:47
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Н Ф
Надзвичайно чутлива поезія
Відповісти
2023-05-15 14:43:34
1
Терті пляцки
Гарна поезія
Відповісти
2023-05-15 14:45:19
1
Микола Мотрюк
@Н Ф Спасибі
Відповісти
2023-05-15 14:55:25
1
Інші вірші поета
Син Землі Тріолет 29 Тріолет 48. Першому коханню Тріолет 32
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12987
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6293