Тріолет 10
Микола Мотрюк
П'єш ароматний чай з ромашки, Ти любиш книги й шоколад... Руками обхопивши чашку П'єш ароматний чай з ромашки... Незграбно вплетені патлашки В волосся пишний хвилепад... Й, неначе сяє від ромашки Очей гарячий шоколад... Чому зітхаєш ти так тяжко, Невже в душі знов листопад..? Не побивайся, мила пташко... Чому зітхаєш ти так тяжко..? Чом у думках твоїх так в'язко, І серце б'ється невпопад..? Ти знов п'єш теплий чай з ромашки... Та гаснуть очі-шоколад...
2022-12-13 18:53:14
16
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Микола Мотрюк
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Самé так вийшло (я про пташку)...) Дякую за коментар.)
Відповісти
2022-12-16 20:40:29
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Саме дивніше ,що як раніше я цей вірш не помітила ... Ось дуже люблю чай з ромашки 🙈🥺🧡
Відповісти
2023-02-06 13:01:37
1
Микола Мотрюк
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) ))
Відповісти
2023-02-06 13:02:52
1
Інші вірші поета
Тріолет 47 Сонет 27 Сонет 9 Тріолет 38
Інші поети
Olim
@_Olim_
JYA
@JYAY
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3297
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2587