Тріолет 10

Микола Мотрюк

П'єш ароматний чай з ромашки, Ти любиш книги й шоколад... Руками обхопивши чашку П'єш ароматний чай з ромашки... Незграбно вплетені патлашки В волосся пишний хвилепад... Й, неначе сяє від ромашки Очей гарячий шоколад... Чому зітхаєш ти так тяжко, Невже в душі знов листопад..? Не побивайся, мила пташко... Чому зітхаєш ти так тяжко..? Чом у думках твоїх так в'язко, І серце б'ється невпопад..? Ти знов п'єш теплий чай з ромашки... Та гаснуть очі-шоколад...

2022-12-13 18:53:14

16

15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (15)

Микола Мотрюк

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Самé так вийшло (я про пташку)...) Дякую за коментар.)

Відповісти

2022-12-16 20:40:29

1

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Саме дивніше ,що як раніше я цей вірш не помітила ... Ось дуже люблю чай з ромашки 🙈🥺🧡

Відповісти

2023-02-06 13:01:37

1

Микола Мотрюк

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) ))

Відповісти

2023-02-06 13:02:52

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2106

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2944