Тріолет 6

Микола Мотрюк

Допитливі юрливі очі Так прагнуть аж до дна сягти... Тремтливу душу роздягти... Допитливі сяйливі очі... У них зостатися б змогти І розчинитись в барвах ночі... Допитливі, жагучі очі Так прагнуть... аж до дна сягти... Нестерті обриси дівочі Зуміли в серці залягти... Себе не зміг я вберегти... Жадані обриси дівочі Щохвилі норовлять спливти... І мучать в снах, морять щоночі Нестерті обриси дівочі, Що сміли в серці залягти... Коли настануть дні урочі, Щоб знов ту мить спострегти..? Ніщо не в силі помогти Приблизити ті дні урочі... Чи вкриються гірські хребти Пологом м'ятної пороші..? І знову в снах юрливі очі Так прагнуть аж до дна сягти...

2022-12-10 02:54:15

Інші вірші поета

Тріолет 15 Тріолет 37 Сонет 16 Тріолет 3

Інші поети

MaggieB

@MaggieB

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Вер Веріґо

@ververigo

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2719

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4951