Під дверима
Марі Жаго
Розплющив очі - сонце сходе, Зустріну ранок знов на сходах Під твоїми дверима, натщесерце. Тілько не  сердся, І не гляне, як сходе по східцях. А я ж проводжаю поглядом, зачаровано: прямує на схід, тож  на сходку. Схопив би тебе за гнучкий стан, Вкрав би... —не дозволяєш. Лише очі сумні прямують за тобою, А ноги завше до твого дому, Наче безхатько — плачевний стан. Шепочу обвітренними вустами Свої зізнання, як шелест листя. Висохшими очима дивлюся в небо, Чекаю, може колись доторкнетеся до мене — твоя тінь. Лиш поет години цілі пише вірші геть без цілі, я ж чекаю на жадану прохолоду. Твій килимок під дверима.
2023-07-31 21:18:12
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марі Жаго
Знайшла в нотатках, спогади про участь у проекті)
Відповісти
2023-08-01 06:47:33
Подобається
Марі Жаго
дякую)
Відповісти
2023-08-04 04:44:47
Подобається
Інші вірші поета
Не співаю Чуєш? До мене приходив звір Обрывки
Інші поети
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3394
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2010