Під дверима
Розплющив очі - сонце сходе, Зустріну ранок знов на сходах Під твоїми дверима, натщесерце. Тілько не  сердся, І не гляне, як сходе по східцях. А я ж проводжаю поглядом, зачаровано: прямує на схід, тож  на сходку. Схопив би тебе за гнучкий стан, Вкрав би... —не дозволяєш. Лише очі сумні прямують за тобою, А ноги завше до твого дому, Наче безхатько — плачевний стан. Шепочу обвітренними вустами Свої зізнання, як шелест листя. Висохшими очима дивлюся в небо, Чекаю, може колись доторкнетеся до мене — твоя тінь. Лиш поет години цілі пише вірші геть без цілі, я ж чекаю на жадану прохолоду. Твій килимок під дверима.
2023-07-31 21:18:12
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марі Жаго
Знайшла в нотатках, спогади про участь у проекті)
Відповісти
2023-08-01 06:47:33
Подобається
Марі Жаго
дякую)
Відповісти
2023-08-04 04:44:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
52
9
1921
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9027