Під дверима
Розплющив очі - сонце сходе, Зустріну ранок знов на сходах Під твоїми дверима, натщесерце. Тілько не  сердся, І не гляне, як сходе по східцях. А я ж проводжаю поглядом, зачаровано: прямує на схід, тож  на сходку. Схопив би тебе за гнучкий стан, Вкрав би... —не дозволяєш. Лише очі сумні прямують за тобою, А ноги завше до твого дому, Наче безхатько — плачевний стан. Шепочу обвітренними вустами Свої зізнання, як шелест листя. Висохшими очима дивлюся в небо, Чекаю, може колись доторкнетеся до мене — твоя тінь. Лиш поет години цілі пише вірші геть без цілі, я ж чекаю на жадану прохолоду. Твій килимок під дверима.
2023-07-31 21:18:12
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марі Жаго
Знайшла в нотатках, спогади про участь у проекті)
Відповісти
2023-08-01 06:47:33
Подобається
Марі Жаго
дякую)
Відповісти
2023-08-04 04:44:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5131
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2029