Під дверима
Розплющив очі - сонце сходе, Зустріну ранок знов на сходах Під твоїми дверима, натщесерце. Тілько не  сердся, І не гляне, як сходе по східцях. А я ж проводжаю поглядом, зачаровано: прямує на схід, тож  на сходку. Схопив би тебе за гнучкий стан, Вкрав би... —не дозволяєш. Лише очі сумні прямують за тобою, А ноги завше до твого дому, Наче безхатько — плачевний стан. Шепочу обвітренними вустами Свої зізнання, як шелест листя. Висохшими очима дивлюся в небо, Чекаю, може колись доторкнетеся до мене — твоя тінь. Лиш поет години цілі пише вірші геть без цілі, я ж чекаю на жадану прохолоду. Твій килимок під дверима.
2023-07-31 21:18:12
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марі Жаго
Знайшла в нотатках, спогади про участь у проекті)
Відповісти
2023-08-01 06:47:33
Подобається
Марі Жаго
дякую)
Відповісти
2023-08-04 04:44:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13378
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2947