Не співаю
Марі Жаго
Як в неволі у долонях, тая пташка б'ється, Так і серденько у грудях давно не сміється. Очі в небо позирають, та вже не злетіти. Без кохання, знайте люди, важко в світі жити. Зажурилась моя мати, - давно не співаю. Все під ноги поглядаю, бо щастя не маю. Та не бійся моя ненько, у долю я вірю! Знайде милий сежиночку і мене зігріє.
2019-02-07 23:56:52
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
Дуже красиво і так по-українськи ♥️😍🇺🇦😳 Додала в закладки 😍😊
Відповісти
2019-02-08 00:33:09
1
Марі Жаго
@Asteriya дякую😚☺
Відповісти
2019-02-08 08:18:21
1
Інші вірші поета
7/21 Розумієш До світла Ди ва
Інші поети
GRAFO
@grafo
Ali Gurbanov
@Aliscorp
White_Fox_
@White_Fox_
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536