Крила
Зупинка. Цей стан триває хвилину, а може - вічність. Навколо зависло без ліку дрібних шматків Моріону'. Гострішого за легендарні мечі двосічні, Темнішого й важчого від всіх залізних зір*, Здається, що кожен уламок пронзає спину, І рани численні нещадно горять, саднять... Ось так, насправді, зростають душевні крила; І так, напевно, навчаються відпускать Минуле, що стало аж надто тісним й далеким; Обрáзи, що тягнуть на дно й лихоманять кров; Той гонор, що надгарячим питвом ацтеків" Стискає в безжальних лещатах хистких умов І норм... цінувати фізичні (й не тільки) шрами На спúні, упавши, вставати і, попри біль Летіти, торкаючи крильми сталеві хмари, Свій шлях торувати, якщо вже відома ціль. ' - чорний кварц * - гіпотетичний тип зорі, помітити яку можна, лише використавши датчик інфрачервоного випромінювання. Має надзвичайно велику силу тяжіння " - ацтеки убили конкістадора Педро де Вальдівію, заливши йому розпечене золото в горло.
2022-01-18 22:16:22
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Есмеральда Еверфрі
можливо колись, зараз сил навіть на творчість майже не лишається 😅
Відповісти
2022-01-19 09:36:15
1
Есмеральда Еверфрі
це точно)
Відповісти
2022-01-19 09:41:02
Подобається
Лео Лея
для цього потрібна сміливість і час) ні того, ні іншого на даний момент нема, та й писати почала більше українською... Іншим словом, стала трохи ледача думати, та й свої вірші на критику чомусь зараз не хочеться 😉 може, колись... Дякую за оцінку)
Відповісти
2022-01-19 12:08:41
1
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8353
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3214