Крила
Зупинка. Цей стан триває хвилину, а може - вічність. Навколо зависло без ліку дрібних шматків Моріону'. Гострішого за легендарні мечі двосічні, Темнішого й важчого від всіх залізних зір*, Здається, що кожен уламок пронзає спину, І рани численні нещадно горять, саднять... Ось так, насправді, зростають душевні крила; І так, напевно, навчаються відпускать Минуле, що стало аж надто тісним й далеким; Обрáзи, що тягнуть на дно й лихоманять кров; Той гонор, що надгарячим питвом ацтеків" Стискає в безжальних лещатах хистких умов І норм... цінувати фізичні (й не тільки) шрами На спúні, упавши, вставати і, попри біль Летіти, торкаючи крильми сталеві хмари, Свій шлях торувати, якщо вже відома ціль. ' - чорний кварц * - гіпотетичний тип зорі, помітити яку можна, лише використавши датчик інфрачервоного випромінювання. Має надзвичайно велику силу тяжіння " - ацтеки убили конкістадора Педро де Вальдівію, заливши йому розпечене золото в горло.
2022-01-18 22:16:22
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Есмеральда Еверфрі
можливо колись, зараз сил навіть на творчість майже не лишається 😅
Відповісти
2022-01-19 09:36:15
1
Есмеральда Еверфрі
це точно)
Відповісти
2022-01-19 09:41:02
Подобається
Лео Лея
для цього потрібна сміливість і час) ні того, ні іншого на даний момент нема, та й писати почала більше українською... Іншим словом, стала трохи ледача думати, та й свої вірші на критику чомусь зараз не хочеться 😉 може, колись... Дякую за оцінку)
Відповісти
2022-01-19 12:08:41
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4834
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899