Між почорнілих і холодних стін
Між почорнілих і холодних стін,
У темних коридорах, оповитих сном,
Блукають ті, кого минає тлін,
Коли сріблястий місяць розгляда вікно.
Їм вітер переказує плітки
З багатолюдних міст і сонячних земель.
Пожовклі, непоховані кістки
Ведуть літопис у глибинах підземель.
Турнір із шахів, карт і доміно,
Ще карколомні перегони на вітрах.
У кубках грає Місячне Вино*
З роси зірок, що мерехтить на флігелях.
Їхні розмови оповив туман,
А імена вже загубились між століть.
Та попри холод і фантомний стан
Через бійниці зрять, як змінюється світ.
Лякають часом легковірний люд:
Учених, підлітків і шукачів скарбів.
Розігруючи черговий етюд,
Відтворюють часи, коли були живі.
Я в дискут з ними кидаюсь щораз,
Коли без остраху до замку зазирну.
В нас так багато спільних рис і фраз,
Що прагнемо й секрети світу осягнуть.
Єхидність і сарказм, як спільний стяг,
Без них розмови в нас знебарвлені й нудні.
І план майбутніх, спільних вже, звитяг
Шліфуєм разом в ці осінньо-тьмяні дні.
* - відсилка до пісні «Дорога сна» гурту Мельница
***
Вірш для останнього туру #2П3 Дякую за співпрацю @Rin_Okita - у нас вийшов чудовий дует)).
2020-03-02 16:04:42
20
8