Між почорнілих і холодних стін

Есмеральда Еверфрі

Між почорнілих і холодних стін, У темних коридорах, оповитих сном, Блукають ті, кого минає тлін, Коли сріблястий місяць розгляда вікно. Їм вітер переказує плітки З багатолюдних міст і сонячних земель. Пожовклі, непоховані кістки Ведуть літопис у глибинах підземель. Турнір із шахів, карт і доміно, Ще карколомні перегони на вітрах. У кубках грає Місячне Вино* З роси зірок, що мерехтить на флігелях. Їхні розмови оповив туман, А імена вже загубились між століть. Та попри холод і фантомний стан Через бійниці зрять, як змінюється світ. Лякають часом легковірний люд: Учених, підлітків і шукачів скарбів. Розігруючи черговий етюд, Відтворюють часи, коли були живі. Я в дискут з ними кидаюсь щораз, Коли без остраху до замку зазирну. В нас так багато спільних рис і фраз, Що прагнемо й секрети світу осягнуть. Єхидність і сарказм, як спільний стяг, Без них розмови в нас знебарвлені й нудні. І план майбутніх, спільних вже, звитяг Шліфуєм разом в ці осінньо-тьмяні дні. * - відсилка до пісні «Дорога сна» гурту Мельница *** Вірш для останнього туру #2П3 Дякую за співпрацю @Rin_Okita - у нас вийшов чудовий дует)).

2020-03-02 16:04:42

21

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Есмеральда Еверфрі

@Amareto щодо ритму, то тут все залежить від того, хто читає). Наголоси в деяких словах в різних частинах України ставлять по-різному))). Але це чудово, що не лише автори даного твору можуть там ритм побачити)'

Відповісти

2020-03-16 19:13:40

Подобається

Лео Лея

Цей вірш теж у Виборі редакції! 👍

Відповісти

2021-02-24 15:06:19

1

Есмеральда Еверфрі

@Лео Лея так, помітила)

Відповісти

2021-02-24 15:11:31

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

790

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920