З Новим Роком

Есмеральда Еверфрі

*** (Для проекту Вдохновение Рождеством: https://www.surgebook.com/eleonora_vesta/book/vdohnovenie-rozhdestvom-proekt) *** Кінець року, та настрій мій не новорічний - Зимовий сюжет втратив блиск свій магічний. Цукерки, салати і жарти банальні, Вітання від всіх і усім тривіальні. Я втратила сенс святкування давно, І схоже чомусь на сумне це кіно: Пройшов іще рік - дописали главу. Та змінилося що ж - я тут, я живу... Ні, я не буду ходити сумна - Весела завжди і без пляшки вина. Просто сенсу не бачу радіти сильніше Коли серце благає: «Спинися... Тихіше...» Я здорова, і досі вірю в дива, А моя давня казка ще й досі трива. Але дивно стає, що нап'єтесь ви так, Що й згадати не зможете радості смак... Перше січня це ж буде, що і давнього разу, Поміняєм лиш цифру - от до фальші відразу Відчуваю, бо, знаючи це все одно Ви все нижче і нижче ідете на дно... Хоча, знаєте, мабуть забудьте цю мить, І цей вірш, що журбою моєю дзвенить. Кожен визначить сам, що робити в цей час. Я ж сказала усе...З Новим Роком всіх вас!

2018-12-31 06:30:54

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Оксана Галицька

Вау😍, дуже гарно!

Відповісти

2018-12-31 06:34:10

2

Есмеральда Еверфрі

@Оксана Галицька дякую)

Відповісти

2018-12-31 06:34:29

1

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

16

4139

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283