Чорна зоря

Есмеральда Еверфрі

Чом чорний - то журба, нещастя й лихо? Чим завинив цей колір і коли? Чому він - Смерть, що впевнено і тихо Усім говорить: «Твій вже час, пішли»? Чому на нього звісили всі біди, І болі приписали заодно? Чия то воля та чиї суди Його закинули на честі дно? Крім упереджень наших, доказів нема Його безчестя чи бодай злоби. Та сила звички крізь віки трима Цей образ: чорні муки і гроби... І так, і сяк: лиш норми і стандарти, Керують світом попри рух вперед. Закон Драконта, як і звички Спарти, Туманить зір, із мізок топить мед. То чи стає душі вогонь виною, Лише тому, що сяє не усім? Чорна зоря не володіє мною, Якщо вона - мій прихисток і дім...

2019-06-25 12:44:30

Інші вірші поета

Вітер Всесвітня гра Приготуй мені кави... Мандрівці

Інші поети

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

BTS!

@dauni

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8915

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2486