Ідейний батл

Есмеральда Еверфрі

Ідейний батл поміж «тік» і «так»: Немає правил, і обмежень теж. Ним править Хаос, судить Кавардак, Сам Тартар - то глядач без меж... Братерства клятви поєднали вмить Добро і Зло, зробивши їх одним. В одного серце раптом защемить - Для іншого світ миттю став пустим... Фортуна Кармі віддала свій трон; Діоніс з Вакхом кинули запій; Морфей забув за книгою про сон... Чекайте, бачив хто тут мій сувій? Світ раптом став дзеркально негативним: Тут «ліво-право» тепер «вгору-вниз»... Можливо, стати краще неактивним, І не виходити за норм карниз? Ідейний батл поміж «тік» і «так» - Пусті слова, стандартний компроміс... За правду не дадуть навіть п'ятак - Радше підуть в долину горя й сліз.

2019-06-22 07:17:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

Круто🤩

Відповісти

2022-10-27 15:25:18

Інші вірші поета

До Нового року залишився день Шлях правди Ми маримо В нас сім'я є на селі

Інші поети

Jovinjith Kennedy

@its_jo_for_u

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Pirania Artist

@Pirania_Artist

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3993

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11493