Коли дощ пробирає

Есмеральда Еверфрі

Коли дощ пробирає до нитки, Коли джинси брудні від калюж, Не дивися на мене докірно, Мого щастя, молю, не паплюж Коли вітер заплутав волосся, І від холоду пальці тремтять, Не свари, мені вперше вдалося За цей рік лицем зливу піймать. Коли сутінки впали на плечі, Заховавши мій з тінню танок, Не питай, де носив мене вечір, Хоч рюкзак мій, напевно, промок. Коли голос захрипнув від співу І довірених грому віршів, Не давай волю марному гніву, Що часом у душі твоїй тлів. Коли пісню кричу, що є сили, Коли мовчки вглядаюся в даль, Не займай, не зрізай мої крила, Якщо навіть в них видно печаль. Коли сльози ховаю від світу, Коли нишком блукаю між слів, Не втішай - хоч лише із графіту, Але шлях цей в мені не зотлів. Коли зникла з суспільних радарів, Коли ніч пролітає без сну, Не шукай більш слідів від ударів Чужих реплік. З пліч попіл струсну.

2020-11-15 09:37:29

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

NikAwerkiev

Дуже гарний вірш і його стилістичне оформлення нагадує романтичні твори. Безумовно, дуже радий, що серед російської мови знайшов українську поезію.

Відповісти

2020-11-15 10:18:34

1

Есмеральда Еверфрі

@NikAwerkiev Дякую, рада, що сподобалося)

Відповісти

2020-11-15 10:20:44

Подобається

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

7007

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3150