Коли дощ пробирає
Есмеральда Еверфрі
Коли дощ пробирає до нитки, Коли джинси брудні від калюж, Не дивися на мене докірно, Мого щастя, молю, не паплюж Коли вітер заплутав волосся, І від холоду пальці тремтять, Не свари, мені вперше вдалося За цей рік лицем зливу піймать. Коли сутінки впали на плечі, Заховавши мій з тінню танок, Не питай, де носив мене вечір, Хоч рюкзак мій, напевно, промок. Коли голос захрипнув від співу І довірених грому віршів, Не давай волю марному гніву, Що часом у душі твоїй тлів. Коли пісню кричу, що є сили, Коли мовчки вглядаюся в даль, Не займай, не зрізай мої крила, Якщо навіть в них видно печаль. Коли сльози ховаю від світу, Коли нишком блукаю між слів, Не втішай - хоч лише із графіту, Але шлях цей в мені не зотлів. Коли зникла з суспільних радарів, Коли ніч пролітає без сну, Не шукай більш слідів від ударів Чужих реплік. З пліч попіл струсну.
2020-11-15 09:37:29
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
NikAwerkiev
Дуже гарний вірш і його стилістичне оформлення нагадує романтичні твори. Безумовно, дуже радий, що серед російської мови знайшов українську поезію.
Відповісти
2020-11-15 10:18:34
1
Есмеральда Еверфрі
@NikAwerkiev Дякую, рада, що сподобалося)
Відповісти
2020-11-15 10:20:44
Подобається
Інші вірші поета
Наступний крок А знаєш... Часом Осінній етюд
Інші поети
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3502
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2402