Як ляжуть букви
Я пишу, що відчуваю. Просто. Про те, що хочеться в простір кричати. І хай страх шепоче до серця "Досить", Нехай вимагає красиво збрехати, Що можу сама всі здолати вершини, Що кожен по-своєму в світі правий. Що вже не дратують обійми з-за спини... Пробачте, та шлях цей завельми бридкий. Я пишу неідеально, криво. Між слів все шукаю доцільні, "живі", Якими зумію без пафосу, щиро Думки записати-вловити стрімкі, Про острах і біль, про ще часті падіння, Про Того, Хто вічний, не має кінця, Про битву щоденну із тлінною тінню Самої себе, лиш без серця й лиця. Я пишу, як ляжуть букви. Дикість? Можливо, та, раз вже звільнившись від ґратів, Несила бетонні стандарти безликі Уп'ять* до руки і думок ладнати. Уп'ять - діал. те саме, що "знову".
2021-04-25 06:59:27
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Есмеральда Еверфрі
@Лео Лея Вау, дивовижне у тебе враження) 😌
Відповісти
2021-04-25 08:23:27
1
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Український конкурс для поетів. Умова проста вам дають тему, а ви пишете вірш. Переможця визначають за кількістю сердечок. Якщо цікаво то беріть участь. Проект не мій.
Відповісти
2021-04-28 17:38:50
1
Есмеральда Еверфрі
@Сандра Мей дякую за інформацію, візьму до уваги.
Відповісти
2021-05-02 16:14:27
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4323
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5385