Як ляжуть букви
Я пишу, що відчуваю. Просто.
Про те, що хочеться в простір кричати.
І хай страх шепоче до серця "Досить",
Нехай вимагає красиво збрехати,
Що можу сама всі здолати вершини,
Що кожен по-своєму в світі правий.
Що вже не дратують обійми з-за спини...
Пробачте, та шлях цей завельми бридкий.
Я пишу неідеально, криво.
Між слів все шукаю доцільні, "живі",
Якими зумію без пафосу, щиро
Думки записати-вловити стрімкі,
Про острах і біль, про ще часті падіння,
Про Того, Хто вічний, не має кінця,
Про битву щоденну із тлінною тінню
Самої себе, лиш без серця й лиця.
Я пишу, як ляжуть букви. Дикість?
Можливо, та, раз вже звільнившись від ґратів,
Несила бетонні стандарти безликі
Уп'ять* до руки і думок ладнати.
Уп'ять - діал. те саме, що "знову".
2021-04-25 06:59:27
16
4