Так, я пúшу про осінь...

Есмеральда Еверфрі

Так, я пúшу про осінь, знову. Мов не складено віршів про неї вже три сотні раз. Ніби можу дібрати затерті слова по-новому, Не узявши з чужого ні ритму, ні рими, ні фраз. Так, неначе це перша осінь На весь світ, і усі ці тумани-грози, Листопади багряні й ранкові морози Не були ще ніколи, ніде аж досі... Пúшу, та не для слави, пéвне. Без марнотних надій на одвічний митця монумент*. Збивши ноги до крові об творчості прадідів стéрню, Все шукаю неходжений шлях поміж стоптаних вщент. Так, неначе це перший доторк До пера, а усі римування-стопи, Епіграми чуттєві, єхидні оди Не були ще ніколи - аж досі прочерк... Строфи самі складаються, досить Перевести свій погляд з екрану смартфона убік, Подих вітру відчути обличчям і листя в волоссі, На якусь мить забувши про цей оцифрований вік. Так, неначе це перший погляд На весь світ, і усі ці контакти-боти, Безперервні плей-листи й онлайн-турботи Розчинилися миттю - реальність поряд... * - мається на увазі Пушкін "Я памятник себе воздвиг нерукотворный..."

2020-09-19 08:14:53

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

хахах, гаразд)))

Відповісти

2020-09-19 08:38:46

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже гарно, хотів би я так само легко і невимушено писати, як це робите Ви

Відповісти

2020-10-03 19:23:53

1

Есмеральда Еверфрі

@Andrii Katiuzhynskyi на справді це лише здається, що легко. Буває і справді все складається само, а буває що нарис лежить рік, бо я не можу дібрати необхідних слів. Зрештою, думаю, що як і в кожній справі, швидкість і якість приходить з досвідом, тому у Вас ще все попереду 😉

Відповісти

2020-10-04 05:40:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

5150

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3702