Moon

Есмеральда Еверфрі

Заглядає місяць у моє вікно - Серед ночі сяє друг мій мовчазний: Хоч я маю спати вже давним-давно, Думаю про погляд тихий і сумний. І про срібну ковдру, що він постелив По усьому двору, і по всій землі. І про те, як ніжно нею він накрив, Щоб я довго спала в мирі і теплі. Що ж, добраніч, друже, повний вічних див. Ти приносиш спокій і душі моїй. Дякую я Богу, що тебе створив І послав посіять в нас святий спокій.

2018-04-29 00:08:55

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

@Anonim , вельми вдячна, за таку приємну оцінку мого вірша)

Відповісти

2018-04-30 13:33:32

1

Asteriya

Красиво і витончено 😳😊😻

Відповісти

2018-12-26 20:48:02

1

Есмеральда Еверфрі

@Asteriya дякую) нічна атмосфера надихає

Відповісти

2018-12-26 21:30:47

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9458

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283