Моя Самотність

Есмеральда Еверфрі

Моя Самотність вдягнена у худі Рубіново-бордове, вогняне. У кедах зношених, заляпаних у бруді, Ще й шаровари завжди натягне. Кулон, годинник, декілька браслетів, Ковтки* масивні носить день у дні. Не любить квітів й не чита сонетів, "Ромео і Джульєтта" їй нудні. Вона п'є чай із молоком без цукру, Смакує запах диму, полину. В зелено-карих вирлах** перестуком Пульсує радість, звинена в струну. Дощам радіє палко, й рідко - снігу, Безхмарні літні ночі тихих мрій Чекає, хоч і особливу втіху Приносить їй холодний буревій. Мою Самотність зовсім не лякає Забутою прокинутись колись. Вона - Творця донька, і точно знає Куди ідем і звідки ми взялись. * - архаїзм. Те саме, що і "сережки" ** - "витріщені очі". Тут просто в значенні "очі"

2021-02-27 09:46:26

22

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Есмеральда Еверфрі

@Лео Лея дякую)

Відповісти

2021-02-27 13:42:17

Подобається

Есмеральда Еверфрі

Це правда, і спасибі за слова, Що в унісон з віршем моїм звучать. І, хоча ритмів повна голова, Та відповідь достойну не зібрать. Я сьогодні не потягну переписку віршами 😅

Відповісти

2021-02-27 13:54:25

Подобається

Есмеральда Еверфрі

дякую 😌

Відповісти

2021-02-28 05:30:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4650

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5539