Моя Самотність
Моя Самотність вдягнена у худі
Рубіново-бордове, вогняне.
У кедах зношених, заляпаних у бруді,
Ще й шаровари завжди натягне.
Кулон, годинник, декілька браслетів,
Ковтки* масивні носить день у дні.
Не любить квітів й не чита сонетів,
"Ромео і Джульєтта" їй нудні.
Вона п'є чай із молоком без цукру,
Смакує запах диму, полину.
В зелено-карих вирлах** перестуком
Пульсує радість, звинена в струну.
Дощам радіє палко, й рідко - снігу,
Безхмарні літні ночі тихих мрій
Чекає, хоч і особливу втіху
Приносить їй холодний буревій.
Мою Самотність зовсім не лякає
Забутою прокинутись колись.
Вона - Творця донька, і точно знає
Куди ідем і звідки ми взялись.
* - архаїзм. Те саме, що і "сережки"
** - "витріщені очі". Тут просто в значенні "очі"
2021-02-27 09:46:26
22
10