Приготуй мені кави...

Есмеральда Еверфрі

Приготуй мені кави, Самотній Світанку, Нам з тобою не вперше гомоніти удвох. Ми поглянем, настільки за ніч виріс мох, Чи послухаєм лісу шум в мене на ґанку. Вже для тебе заварений чай з мрій і меду, Тож сідай, переказуй новини скоріш. Потім вийдемо в стежки вплітати спориш, Я крізь хащі незвідані нас поведу. Поспішай, та послухаєм повість річок, Чи між рос віднайдемо неписаний шлях, А можливо, зустрінемось знову в піснях, Що нам вітер складав між барвистих стрічок. Відпочинеш від галасу заспаних міст, Що у сотнях наповнених людством країн, На хвилину відчувши цей ліс лиш своїм, Щоби потім ввімкнути незмінний плей-лист. Тобі час, слід будити мільйони персон, Та й у мене ще справ цілий список, ген-ген. Ми у клопотах знову пройдемо крізь день І забудемо, що усе це лише сон...

2020-08-15 04:00:31

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

рада, що сподобалось)

Відповісти

2020-08-15 09:15:40

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Гарно пишите, важко повірити, що Вам лише 17

Відповісти

2020-10-03 19:19:57

1

Есмеральда Еверфрі

@Andrii Katiuzhynskyi дякую) напевно вся справа в соц. мережі. Тут майже завжди складається враження, що автор старший, ніж є насправді

Відповісти

2020-10-04 05:44:27

Подобається

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9525

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353