Вітер
В моїй кімнаті розгулявся Вітер, Приніс із двору запах полину, Вніс хаос у чіткі ряди із літер, І повернув мене із надер сну. Холодний подих обіймає плечі Не ріже шкіру, тільки бадьорить. Під ним всі звичні та буденні речі Наповнює життя, і в них іскрить. Переплітає з травами волосся, Що лізе в очі, як не закрути. Все це - його свободи відголосся: Не спинять Вітру лет замкѝ, прути. В моїй кімнаті йому, звісно ж, тісно, Тож підпихає в спину, що є сил, Але тихцем, немовби ненавмисно... Осінній плащ вже майже пара крил. Із листям танець, тільки нам відомий, Що ритм його не схожий на міські. Подвійний усміх щирий, несвідомий, Коли разом стандарти рвем людські.
2020-04-05 07:47:15
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
спасибо) не знала, что еще можно поставить - то, что рисует мое воображение, невозможно найти ни на каких сайтах.
Відповісти
2020-04-05 08:25:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4646
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2129