Вітер
Есмеральда Еверфрі
В моїй кімнаті розгулявся Вітер, Приніс із двору запах полину, Вніс хаос у чіткі ряди із літер, І повернув мене із надер сну. Холодний подих обіймає плечі Не ріже шкіру, тільки бадьорить. Під ним всі звичні та буденні речі Наповнює життя, і в них іскрить. Переплітає з травами волосся, Що лізе в очі, як не закрути. Все це - його свободи відголосся: Не спинять Вітру лет замкѝ, прути. В моїй кімнаті йому, звісно ж, тісно, Тож підпихає в спину, що є сил, Але тихцем, немовби ненавмисно... Осінній плащ вже майже пара крил. Із листям танець, тільки нам відомий, Що ритм його не схожий на міські. Подвійний усміх щирий, несвідомий, Коли разом стандарти рвем людські.
2020-04-05 07:47:15
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
спасибо) не знала, что еще можно поставить - то, что рисует мое воображение, невозможно найти ни на каких сайтах.
Відповісти
2020-04-05 08:25:00
Подобається
Інші вірші поета
Такою ніколи не стану Заховай Інтерлюдія Moon
Інші поети
емоція
@mijnlief
Mary
@Marin_98
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1209
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1745