Memento
Пам'ятай - я не вмію мовчати, Коли жарт лихий рветься на волю. Та водночас не зможу сказати Про душі глибину суму й болю. Пам'ятай, що завжди зрозумію Все, що ти відчував й розповів. Співчуття ж проявити не смію, Бо не знаю чарівних тих слів. Пам'ятай - чуєш ту, що не зможе Проти принципу свого піти. Як відчую щось на любов схоже - Не розпалю її на світи. Пам'ятай - зроблю все, щоб не бачив Моїх справжніх емоцій, думок... Що б для мене ти справді не значив - Маю вже від життя я урок. Пам'ятай - це не всі мої «здвиги» - Будь готовий до них кожну мить. Та все ж знай - за кайданами з криги В серці барвами море шумить...
2018-12-28 07:08:14
19
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Есмеральда Еверфрі
@Asteriya дякую)😊
Відповісти
2018-12-28 11:36:22
1
Есмеральда Еверфрі
дуже приємно😊😊
Відповісти
2018-12-28 11:37:24
Подобається
Єгор Комаров
🧹
Відповісти
2019-01-27 10:48:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1480
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2649