Memento

Есмеральда Еверфрі

Пам'ятай - я не вмію мовчати, Коли жарт лихий рветься на волю. Та водночас не зможу сказати Про душі глибину суму й болю. Пам'ятай, що завжди зрозумію Все, що ти відчував й розповів. Співчуття ж проявити не смію, Бо не знаю чарівних тих слів. Пам'ятай - чуєш ту, що не зможе Проти принципу свого піти. Як відчую щось на любов схоже - Не розпалю її на світи. Пам'ятай - зроблю все, щоб не бачив Моїх справжніх емоцій, думок... Що б для мене ти справді не значив - Маю вже від життя я урок. Пам'ятай - це не всі мої «здвиги» - Будь готовий до них кожну мить. Та все ж знай - за кайданами з криги В серці барвами море шумить...

2018-12-28 07:08:14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

@Asteriya дякую)😊

Відповісти

2018-12-28 11:36:22

Есмеральда Еверфрі

дуже приємно😊😊

Відповісти

2018-12-28 11:37:24

Подобається

Єгор Комаров

🧹

Відповісти

2019-01-27 10:48:25

Подобається

Інші вірші поета

Дурман брехні Клубок протирічч Запитай у запилених книг За шепіт мрій

Інші поети

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

GRAFO

@grafo

Маргарита Чаленко

@marharyta

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8102

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3691