Так, я боюся зірватись на крик

Есмеральда Еверфрі

Так, я боюся зірватись на крик, Знову мовити слово разюче, І нехай до такого світ звик: Що програю йому неминуче. Мені страшно піддатися злу, Що шепоче до серця невпинно Про заплáту, про помсту тому́, Що колись ударяло так сильно. Нас навчають з дитинства за все Всім монетою тою ж платити, Гордість мати, не втратить лице, Бо сильніші лише гідні жити. Мені лячна* картина, де монстр, Взявши гóру над людством, над мною, Мов черлений, безжальний зюйд-ост**, Рознесе клич останнього бою. Так, щоразу страшусь, що було б, Не навчи мене Світло прощати. Й саме цей ось фантомний озноб Надихає, упавши, вставати. * - те саме, що "страшна". ** - південно-східний вітер.

2021-02-21 13:24:17

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Oliver Schatz

@Есмеральда Еверфрі Но я то понял, всё же, что ты голос свой готова возвысить И я сказал: "О, боже" Это поможет мне мой доход повысить.

Відповісти

2021-02-21 13:33:43

1

Есмеральда Еверфрі

Вам заважає?)

Відповісти

2021-02-21 13:35:43

Подобається

Есмеральда Еверфрі

рада підняти вам настрій;)

Відповісти

2021-02-21 13:37:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2429

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353