Вихідний

Есмеральда Еверфрі

У рим, напевно, стався вихідний, Вони тихенько сплять між решти слів, І аркуш у моїх руках пустий Залишиться таким на кілька днів. А може їх розвіяв Іапіг*, Що від рання бушує між дерев, Здіймає пил з довколишніх доріг І все перекриває його рев. Чи так, чи ні, але їх десь нема, Та й Муз якийсь незвично мовчазний - В очах зміїних плещеться пітьма, І чай під його дихом льодяний. Безцільно споглядаю в далечінь, Згризаючи черговий олівець. Сьогодні список творчих озарінь Зійшов на несподіваний нівець. Чи це уже літературне дно, І через те Дракон такий сумний? Та й римам щось на мене все одно, А може, у них просто вихідний... *Назва північно-західного вітру в римській міфології.

2020-04-16 05:54:55

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний хех, це відсилка до одного з попередніх віршів (https://www.surgebook.com/miriam/poem/tiho-vipiti-porciyu-kavi). Там була така фраза: «Моїм Музом працює Дракон»

Відповісти

2020-04-17 07:21:20

1

Божевільний

@Есмеральда Еверфрі хм дякую, прикольно)

Відповісти

2020-04-17 08:35:25

Подобається

Есмеральда Еверфрі

@ Божевільний нема за що)

Відповісти

2020-04-17 08:57:37

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15607

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12523