Дощовий

Есмеральда Еверфрі

За день вже в соте тихо плачуть хмари, Не від жалю чи щастя - просто так. В душі крихкій всі припинились чвари, І на губах життя холодний смак. Похмурий тон не викликає смутку, Холодний вітер тільки бадьорить. Години збоку тягнуть самокрутку, А серце вперше майже не щемить. Весь світ завмер, і крізь прикриті віки Його зіниці синім мерехтять. Сміються гірко почорнілі стріхи, А в даль тривожно ворони манять. Безлюдне місто стримує зітхання, Замріяно торкаючись земель. Тут мої перші виросли вагання Серед картонних стін і білих стель. Можливо завтра різко потепліє І знову стане все як завжди «норм». А на сьогодні мій екран темніє, Ховаючи в собі суспільний шторм.

2019-10-01 18:15:27

Інші вірші поета

Шлях правди Напівсон Можливо шал Заховай

Інші поети

Aila

@aila4u

Ruslana

@rock_ksolana

Вадим Опівніч

@Kind_

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9442

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16951