Дощовий
Есмеральда Еверфрі
За день вже в соте тихо плачуть хмари, Не від жалю чи щастя - просто так. В душі крихкій всі припинились чвари, І на губах життя холодний смак. Похмурий тон не викликає смутку, Холодний вітер тільки бадьорить. Години збоку тягнуть самокрутку, А серце вперше майже не щемить. Весь світ завмер, і крізь прикриті віки Його зіниці синім мерехтять. Сміються гірко почорнілі стріхи, А в даль тривожно ворони манять. Безлюдне місто стримує зітхання, Замріяно торкаючись земель. Тут мої перші виросли вагання Серед картонних стін і білих стель. Можливо завтра різко потепліє І знову стане все як завжди «норм». А на сьогодні мій екран темніє, Ховаючи в собі суспільний шторм.
2019-10-01 18:15:27
7
0
Інші вірші поета
Забудемо про біль Ми йшли разом Ти знаєш, що ти не вічний? Наступний крок
Інші поети
Kathleen Meyer
@kathleen265
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4897
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6629