Вона
Вона жила і не жила всякчас,
Ховалася та прагла визнання.
На шторм і штиль походила водночас;
Вбирала світ, йдучи до зникнення.
Ростила мрії й нищила власноруч.
Шукала правди, знаючи - дарма.
Боялась всіх й чекала когось поруч,
Сміючись з тих, хто їй казав: "Дурна".
Шукала жáру, хоч любила холод.
Цінила волю, та звела стіну.
І, коли мала емоційний голод,
Хапала книгу, ідучи до сну.
Вона була і не була весь час -
Життя як сто, і сотню мов одне.
Втомившись світом, як в останній раз,
Трималась міцно за буття земне.
2019-05-30 16:42:26
4
0