Всі сентименти залишіть при вході
Всі сентименти залишіть при вході: Нас так стомила марність ваших слів, І не бажаєм чути при нагоді Солодкозвучний і фальшивий спів. Нам вже до болю неприємні трелі, Які виводять сотні різних уст. Відмінні тільки цілі й творчі стелі, Після яких по масках лине хруст. Від вас ми хочем справді забагато - Залиште грим, у цей зайшовши двір, Від нього в грудях завжди гіркувато, А та гірчинка наш тривожить зір. Набатом дзвін у вашій голові Підказує, що треба йти назад. Ці правди так незвичні та нові, І вам їх суть, звичайно ж, невдогад. У тих дивацтв пояснення просте: Від цього місця не сховати суть. І зле чи добре миттю проросте, А вам дозволять плід його відчуть. Тож залишіть всю мішуру зарані, Якщо все ж переступите поріг. Знайдіть себе у протирічч бурані, І лиш тоді просіться на нічліг.
2020-01-31 21:16:50
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ніколас Велес
При четвертому прочитані воно набирає інші барви. Визнаю свою нездатність як критика.
Відповісти
2020-01-31 21:18:16
1
Есмеральда Еверфрі
@Ніколас Велес охохох, Кад, не сумуй - я сама розгледіла його суть далеко не з першого разу😅.
Відповісти
2020-02-01 08:22:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3364