Запитай у запилених книг
Запитай у запилених книг, Хто востаннє пройшов їх стежками, І чому сторінок шелест стих, Позабувся людськими руками. Запитай у південних вітрів, Де початок твоєї неволі, Як знайти себе в тисячах снів, Якщо вибрані маски і ролі. Запитай розмальованих стін, Скільки їх поливали сльозами В час реформ, революцій і змін Ті, що правду несли під вогнями. Запитай у оголених скель, Як зустріти найкращі світанки, І чому нам звичайна свирель Все ж миліша за вичурні замки. Запитай переплутаних нот, Нащо нам філософські вагання. А, відкривши чийсь чорний блокнот, Не забудь про свої запитання.
2020-02-19 21:46:37
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую), рада, що тобі сподобалося😉.
Відповісти
2020-02-20 06:48:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2775
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2216