Запитай у запилених книг
Есмеральда Еверфрі
Запитай у запилених книг, Хто востаннє пройшов їх стежками, І чому сторінок шелест стих, Позабувся людськими руками. Запитай у південних вітрів, Де початок твоєї неволі, Як знайти себе в тисячах снів, Якщо вибрані маски і ролі. Запитай розмальованих стін, Скільки їх поливали сльозами В час реформ, революцій і змін Ті, що правду несли під вогнями. Запитай у оголених скель, Як зустріти найкращі світанки, І чому нам звичайна свирель Все ж миліша за вичурні замки. Запитай переплутаних нот, Нащо нам філософські вагання. А, відкривши чийсь чорний блокнот, Не забудь про свої запитання.
2020-02-19 21:46:37
26
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую), рада, що тобі сподобалося😉.
Відповісти
2020-02-20 06:48:05
Подобається
Інші вірші поета
Тихо випити порцію кави Нічне шосе Вихідний Я люблю
Інші поети
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2139
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4763