Запитай у запилених книг
Есмеральда Еверфрі
Запитай у запилених книг, Хто востаннє пройшов їх стежками, І чому сторінок шелест стих, Позабувся людськими руками. Запитай у південних вітрів, Де початок твоєї неволі, Як знайти себе в тисячах снів, Якщо вибрані маски і ролі. Запитай розмальованих стін, Скільки їх поливали сльозами В час реформ, революцій і змін Ті, що правду несли під вогнями. Запитай у оголених скель, Як зустріти найкращі світанки, І чому нам звичайна свирель Все ж миліша за вичурні замки. Запитай переплутаних нот, Нащо нам філософські вагання. А, відкривши чийсь чорний блокнот, Не забудь про свої запитання.
2020-02-19 21:46:37
26
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую), рада, що тобі сподобалося😉.
Відповісти
2020-02-20 06:48:05
Подобається
Інші вірші поета
Нам завжди ліпше бачиться вночі Дарма Самообман Дедлайни
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
ZhaMar
@ZhaMar
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5047
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12208