Запитай у запилених книг
Запитай у запилених книг, Хто востаннє пройшов їх стежками, І чому сторінок шелест стих, Позабувся людськими руками. Запитай у південних вітрів, Де початок твоєї неволі, Як знайти себе в тисячах снів, Якщо вибрані маски і ролі. Запитай розмальованих стін, Скільки їх поливали сльозами В час реформ, революцій і змін Ті, що правду несли під вогнями. Запитай у оголених скель, Як зустріти найкращі світанки, І чому нам звичайна свирель Все ж миліша за вичурні замки. Запитай переплутаних нот, Нащо нам філософські вагання. А, відкривши чийсь чорний блокнот, Не забудь про свої запитання.
2020-02-19 21:46:37
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую), рада, що тобі сподобалося😉.
Відповісти
2020-02-20 06:48:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3776
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4100