МРІЙНИКИ
В зоряному небі тебе побачу, Серед рядків про тебе напишу. Без тебе не можу, чуєш? І з тобою знов програю. Бо без тебе не б'ється серце, Всі судини завмерли враз, Я лиш хочу відчути твій запах, Щоб вдихнути його про запас. Я в очах твоїх потопаю, Наче попіл в смертельнім вогні, Без тебе в небі не літаю, І з тобою горю на землі. Ми з тобою дві половинки, Одне ціле - море любові. На піску дві маленькі піщинки, Мрійники однієї крові.
2022-11-07 16:32:05
20
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Veil
Такі живі й мальовничі слова... "Мрійники однієї крові" - дуже потужно емоційно. Чарівний вірш
Відповісти
2022-11-07 17:57:02
Подобається
Генрі крадієць сенсу
@Ліса так, погоджуюсь, таке відчуття є. Але дуже красиво кожен раз...
Відповісти
2022-11-07 19:28:43
1
Ліса
@Генрі крадієць сенсу згодна 🥰 Буду як Шерлок висувати теорії
Відповісти
2022-11-07 19:30:41
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1012
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3849