Троянди
Обіцяй, що відшукаєш, Серед темряви мене. Моє кохання відчуєш, Я хочу лиш тебе. Твої дотики ніжні, як промені сонця, Що торкаються ніжно до тіл. І троянди, що зів'яли в осені, Ми з тобою відродимо в ніч. На полотні твого ніжного тіла, Намалюю я зоряне небо. Моя душа – твою душу так хотіла, Що щоночі від болю горіла. Перетерти цей біль, Перечекай цей дощ зі мною. Нам вистачить з тобою сил – І вільними ми станемо з тобою. Ми птахами білими полетимо, В далекі мандри. С тобою будемо удвох, Немов троянди.
2018-10-18 10:48:19
43
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Sofi Error
Твой родной язык?
Відповісти
2018-12-27 14:37:20
1
МОРГАН РЕЙ
Відповісти
2018-12-27 14:40:04
Подобається
Sofi Error
Я изучаю
Відповісти
2018-12-27 14:40:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2464
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790