شمع ايكاروس
Dan
الدقيقة الواحدة و الستون باليوم الثاني و الثلاثين بالشهر، ذكري تاريخ احتراق المدينة. سطر علي الورق و سطر ملفوف بالورق بينهما شقائق النعمان و ضحل الشاطيء، اغفر لي فقد قصصت جناحاك سابقًا و لن يفيدك شمع ايكاروس تلك المرة و لو أحبتك الشمس بالمقابل. الدقيقة الواحدة و الستون باليوم الثاني و الثلاثين بالشهر، حين توقفت عن لعن الظلام اخيرًا و قمت تشعل شمعة فشبت النيران بالمدينة. عالق بمنتصف الورق، غارقٌ بماء البحر لا تبلغ السماء و لا تستوي علي أرض، متباهٍ بجناحان مثقلان بالكبر تسير نحو هلاكك كطاووس الملائكة، يدٌ ملعونة فالأرض و يدٌ تطوق السماء، لن تحبك الشمس ابدًا.
2020-07-23 12:03:11
19
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
safaa ahmed
فايتينغ
Відповісти
2020-07-23 12:32:09
2
Dan
@safaa ahmed thank u 💙
Відповісти
2020-07-23 13:31:55
Подобається
Dan
thank you so much for your kindness 💙
Відповісти
2020-07-23 14:51:13
Подобається
Інші вірші поета
النَرجِس.. تقريبًا بَين يداي الثالثة صباحًا الخريف (1)
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
tata
@tata4u
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12402
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2321