قبل الشَمس

Dan

اخر كام دقيقة قبل الشمس ما بتطلع لأول شمس من مدة بعد ما طالنا هجر النوم بعد ما كسرنا أخر وعد و بعد ما طالنا سهم البعد و بعنا الود من غير لوم و بطلنا نحس الورد و اخر رد مع طول الكلام سمعته سكوت تفتكر دي المرة الكام اللي فيها هنموت زي السما و الأرض في طول الفرقة متقاربين بيجمعهم طول الصمت و تحييهم مسافة البعد و نغيب مهما نغيب نهايتنا مكتوبة نموت و لبعضنا حاضنين! شايلين في قلبنا كتير و الهجر لغيرنا ميحلاش و عمرنا ما ندمنا عالحجات اللي محكنهاش و إن يمكن طبعي صعب ملول و فية قسوة بس مهما ساء الجو فبعرف أكون للسفن مرسي و ايدي زي ما بتشد فبترخي ، و كل رهان راهنته عليا طلع خسران و ألواني متقاربة متلونش وشوش كتير ، و اشباهي قليلين نهوي السكوت و نلعنه و مهما كبرنا فحنا لسه صغيرين نحب موسيقي الأفلام المُهمَلة و نضور علي تفاصيل بين السطور و كل كلمة لينا مبتتنساش و كل حديث في عقلنا مسطور و مشاعرنا عقيدة و عقدة و إخلاصنا دهب خام ، ميتغيرش لأخر كام دقيقة قبل طلوع الشمس ، هي الشمس مبتفكرش؟ هي الشمس مبتحبش هدوء الليل مبتخلفش في المواعيد ، مبتلنش لرجاء أخر ضوء لنجم بعيد؟ و لأخر حبينا لأمتي ؟ من غير كلام افلام من غير معاندة يا اسوء عقل متقفلب ساخر إن قلت حبينا اكون كداب ، يمكن عشان انا قطب نافر يكرة ياخد الملل مسار يكرة الجري فالتيار فانا عمري محبيت للآخر

2020-07-22 19:33:12

13

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1560

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11261