قبل الشَمس
Dan
اخر كام دقيقة قبل الشمس ما بتطلع لأول شمس من مدة بعد ما طالنا هجر النوم بعد ما كسرنا أخر وعد و بعد ما طالنا سهم البعد و بعنا الود من غير لوم و بطلنا نحس الورد و اخر رد مع طول الكلام سمعته سكوت تفتكر دي المرة الكام اللي فيها هنموت زي السما و الأرض في طول الفرقة متقاربين بيجمعهم طول الصمت و تحييهم مسافة البعد و نغيب مهما نغيب نهايتنا مكتوبة نموت و لبعضنا حاضنين! شايلين في قلبنا كتير و الهجر لغيرنا ميحلاش و عمرنا ما ندمنا عالحجات اللي محكنهاش و إن يمكن طبعي صعب ملول و فية قسوة بس مهما ساء الجو فبعرف أكون للسفن مرسي و ايدي زي ما بتشد فبترخي ، و كل رهان راهنته عليا طلع خسران و ألواني متقاربة متلونش وشوش كتير ، و اشباهي قليلين نهوي السكوت و نلعنه و مهما كبرنا فحنا لسه صغيرين نحب موسيقي الأفلام المُهمَلة و نضور علي تفاصيل بين السطور و كل كلمة لينا مبتتنساش و كل حديث في عقلنا مسطور و مشاعرنا عقيدة و عقدة و إخلاصنا دهب خام ، ميتغيرش لأخر كام دقيقة قبل طلوع الشمس ، هي الشمس مبتفكرش؟ هي الشمس مبتحبش هدوء الليل مبتخلفش في المواعيد ، مبتلنش لرجاء أخر ضوء لنجم بعيد؟ و لأخر حبينا لأمتي ؟ من غير كلام افلام من غير معاندة يا اسوء عقل متقفلب ساخر إن قلت حبينا اكون كداب ، يمكن عشان انا قطب نافر يكرة ياخد الملل مسار يكرة الجري فالتيار فانا عمري محبيت للآخر
2020-07-22 19:33:12
13
0
Інші вірші поета
بعض التفاصيل النَرجِس.. تقريبًا دَقَتان الشغب و الشغف
Інші поети
stasijjka
@stasijjka
Light This World
@LightThisWorld
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2132
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6466