"Він і Вона"
Ніч. Тиша. Він і Вона. Вона – ураган, вона – буревій, Вона – мов вогонь, що палає в пітьмі. Очима іскриться, словами горить, Сміється, танцює, та серце болить. А він – тихий місяць над морем нічним, Так дивиться лагідно світлом своїм. Вслухається в ритм її диких думок, Тихо тримає, як хвиля пісок. Він і Вона у цій тиші нічній, Серця їх тягнуться тінню одній. Серце до серця, два світи в пітьмі – Місяць і вогонь у важкій боротьбі. Та ніч промине, і розтане пітьма, Вогонь догорить, місяць згасне дотла. Чи знову зустрінуться в темній імлі? Чи стануть лиш спогадом в ранковій імлі?..
2025-04-01 13:19:00
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олексій Коваль
Дуже красиво і мило!!😌🤗🫂
Відповісти
2025-04-01 17:02:27
1
Олексій Коваль
@Олексій Коваль Таке прекрасне кохання 🥰🤗
Відповісти
2025-04-01 17:02:52
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2469
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2817