"Він і Вона"
Natalochka
Ніч. Тиша. Він і Вона. Вона – ураган, вона – буревій, Вона – мов вогонь, що палає в пітьмі. Очима іскриться, словами горить, Сміється, танцює, та серце болить. А він – тихий місяць над морем нічним, Так дивиться лагідно світлом своїм. Вслухається в ритм її диких думок, Тихо тримає, як хвиля пісок. Він і Вона у цій тиші нічній, Серця їх тягнуться тінню одній. Серце до серця, два світи в пітьмі – Місяць і вогонь у важкій боротьбі. Та ніч промине, і розтане пітьма, Вогонь догорить, місяць згасне дотла. Чи знову зустрінуться в темній імлі? Чи стануть лиш спогадом в ранковій імлі?..
2025-04-01 13:19:00
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олексій Коваль
Дуже красиво і мило!!😌🤗🫂
Відповісти
2025-04-01 17:02:27
1
Олексій Коваль
@Олексій Коваль Таке прекрасне кохання 🥰🤗
Відповісти
2025-04-01 17:02:52
1
Інші вірші поета
"Незгасимий вогонь" "Усе нагадувало нам той час" "Ти серце моє зігрівав" "А я ще досі в тій зимі"
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Yevga Zap
@Yevga_Zap
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11557