Глава 1. Немає вибору
- Ти маєш запам'ятати, любов моя, П'ять Міст єдиний безпечний притулок для нас - людей, - ласкаво нашіптувала, погладжуючи великий живіт, молода жінка. – Великі Звірі Покровителі, схилилися у своїй прихильності до нашого роду, у ті часи, коли людський рід ледве міг вижити в цьому непривітному світі, який все ще зберігся за територією правління Покровителів; дарували нам можливість жити у мирі та спокої. Єдина можливість вижити, стати сильнішою та розвинути в собі сили протистояти забороненим територіям та тим небезпекам та кошмару тих, що сховалися у віддалених місцях нашого неосяжного світу.
Бережи себе від майбутніх небезпек, після свого народження, - продовжувала дівчина, не відриваючи дбайливий погляд від округлого живота. - Бережи повагу і подяку в своєму серці нашим Покровителям. І ставай сильнішим, щоб отримати шанс захистити наш будинок від ворогів, як від магічних звірів, так і від недоброзичливих людей.
- Упевнений, ще до свого народження, наш син завчить це як молитву перед сном, - у пів голосу заговорив високий, статний чоловік у довгому розкішному халаті, кольору лазуриту.
- Може, це буде донька, - перевела погляд від живота до чоловіка, майбутня мати.
- Лаура, люба моя. Упевнений, твоя любов до покровителів, просочиться через кров, до нашого сина, - наполягав на своєму чоловік і присів поруч. - Досить на сьогодні, Лаура. Сонце давно зайшло, тобі треба відпочивати.
- Я тільки й роблю, що відпочиваю, - насупила маленький носик, дівчина. – Як думаєш, наша дитина, чи зможе виконати надію Покровителів?
- Як його батько, звичайно, я вірю в його велике майбутнє. Навіть не сумніваюся! – чоловік, подав їй руку, щоб допомогти встати.
- Аарон, я можу, і сама встати. Я вагітна, а не вмираюча, - легенько стукнула по грудях чоловіка, дівчина. - Я впевнена, у нашої дитини велике майбутнє. Його слава затьмарить усіх уславлених мисливців.
- Яка у тебе велика любов до легенд? Іноді, мене, навіть, з’їдають ревнощі, - награно потер око, начебто витирав сльозу, Аарон.
- Дурник! - Знову її маленький кулачок приземлився на його груди. - Ти мій найкращий відважний мисливець.
Лаура відразу ж підвелася на кінцівках пальців, бажаючи подарувати чоловікові ніжний поцілунок. Її спробу зустріли ласкаві обійми Аарона, який з усією можливою обережністю притис її до себе і нахилив голову для поцілунку.
Замість ніжного дотику губ, Аарон відчув велику тяжкість на руках. Його кохана, яка ще секунду тому, лучилася щастям та яскравим рум'янцем на щоках; нині, повністю зблідніла. Її тіло обм'якло і, якби не міцні руки її чоловіка, одразу впала б на землю.
У паніці чоловік підхопив тіло Лаури, і вклав на цьому ж місці з криками:
- Лікаря!
***
Аарон належав до однієї з численних шляхетних сімей П’яти Міст, що керувала маленьким прикордонним містом Вентум. Нехай його сім'я і мала найнижчий титул із знатних сімей, все ж таки його влада дозоляла правити широкими землями та тисячами життів. Де особняки і замки мали великі власні території, де були свої слуги всіх мастей. Від покоївок до лікарів.
Саме тому, необхідний лікар примчав у маєток дуже швидко.
Лаура і Аарон усе ще були в тій же кімнаті, що й раніше. Чоловік боявся потривожити дружину переміщеннями, бо лише перемістив її на диван і вкрив хутряною накидкою. Сам же зайняв місце біля голови, де стоячи на колінах тримав дівчину за руку і нашіптуючи ніжні тихі слова.
Сама кімната була великою бібліотекою. Улюблене місце Лаури у домі. Високі вікна з кольорової візерунчастої мозаїки створювали в приміщенні атмосферу казки та чарівництва. П'янкий запах книг та дерева, з яких були зроблені книжкові стелажі та шафи; до речі весь інтер'єр був виконаний з різних сортів дерева, що розрізняються як за природним малюнком, так і за кольором. Що при різнобарвному висвітленні надавало бібліотеці ще більш загадкового стану.
Лікарем бум маленький чоловік із круглім животом. Маленькі круглі окуляри і неабияка зовнішність добряка, що прямо кричить про його добросердечність. Таке уявлення він про себе залишав, доки перед ним не з'являвся пацієнт.
Насамперед він силоміць виштовхав Аарона за двері, щоб той не заважав тяжкій роботі.
– Нерви справі не допоможуть! - Крикнув він, перед тим, як грюкнути дверима.
Близько години чоловік нарізав кола навпроти масивних дверей, через ту, раз у раз бігала прислуга, то з мисками з водою, то деякими травами, то зі скляними колбами.
Через годину Аарон вже не в змозі боротися з нервозністю, потягнувся до ручки дверей, з наміром увірватися в бібліотеку. Його порив випередив сам лікар. Щойно рука лорда торкнулася заповітної мети, двері самі відчинилися.
Низький чоловік, увесь спітнілий і втомлений, з сумним поглядом і сутулими плечима, звернувся до місцевого лорда:
- Пане, знайди в собі стійкість і вислухай до кінця, - знімаючи окуляри і розминаючи перенісся, почав лікар. – Я, вже багато років служу Вам, і завжди був чесний з Вами. Зараз, я так само не буду нічого приховувати. Я, стабілізував Вашу дружину та Вашу дитину. Але це тимчасові заходи. Дитина вмирає, і це спричиняє смерть Пані Лаури. Якщо не поспішати, і не звільнити дитину з утроби, Ваша дружина загине. Врятувати двох, я не можу, якщо зовсім прямолінійно – смерть дитини неминуча. Скажу відразу, у Вас не більше п'яти днів на роздуми, але це максимальний термін, і навіть за нього я не можу гарантувати порятунок пані Лаура, якщо Ви затягнете з відповіддю. Це максимальний час, який я можу дати Вам. Зараз ви можете зайти до пані та поговорити, вона свідома, але дуже слабка.
Кожне нове слово гулом відбивало у скронях Аарона. Він навіть не намагався щось відповісти, або запитати у лікаря, лише мовчки стояв з порожніми очима. Сам лікар не смів, квапити його в чомусь. Він тихо відійшов у бік і став чекати на його дії.
Максимально взявши себе в руки, лорд нарешті зміг увійти до бібліотеки і швидко кинувся до своєї дружини. І перш ніж він встиг сказати хоч слово, Лаура вже сама дала йому відповідь:
– Щоб не сказав лікар! Ти маєш врятувати нашу дитину, навіть якщо це загрожує моєму життю - дуже слабким, майже нечутним голосом, говорила дівчина.
Але в її тоні, Аарон зміг розрізнити непохитність і строгість, такі рідкісні нотки суворості і непохитності, від яких чоловік внутрішньо зіщулився, розуміючи - ніякі переконання і аргументи не зможуть переконати кохану. Надто добре він знав свою дружину.
Зараз він уже не міг розповісти їй, що дитину було не врятувати. Скажи він про це, вона захоче померти разом з ним. Втрачати двох найдорожчих серцю людей, він не міг собі дозволити. Отже, треба було випробувати ще щось, щоб врятувати їх обох.
Бережи себе від майбутніх небезпек, після свого народження, - продовжувала дівчина, не відриваючи дбайливий погляд від округлого живота. - Бережи повагу і подяку в своєму серці нашим Покровителям. І ставай сильнішим, щоб отримати шанс захистити наш будинок від ворогів, як від магічних звірів, так і від недоброзичливих людей.
- Упевнений, ще до свого народження, наш син завчить це як молитву перед сном, - у пів голосу заговорив високий, статний чоловік у довгому розкішному халаті, кольору лазуриту.
- Може, це буде донька, - перевела погляд від живота до чоловіка, майбутня мати.
- Лаура, люба моя. Упевнений, твоя любов до покровителів, просочиться через кров, до нашого сина, - наполягав на своєму чоловік і присів поруч. - Досить на сьогодні, Лаура. Сонце давно зайшло, тобі треба відпочивати.
- Я тільки й роблю, що відпочиваю, - насупила маленький носик, дівчина. – Як думаєш, наша дитина, чи зможе виконати надію Покровителів?
- Як його батько, звичайно, я вірю в його велике майбутнє. Навіть не сумніваюся! – чоловік, подав їй руку, щоб допомогти встати.
- Аарон, я можу, і сама встати. Я вагітна, а не вмираюча, - легенько стукнула по грудях чоловіка, дівчина. - Я впевнена, у нашої дитини велике майбутнє. Його слава затьмарить усіх уславлених мисливців.
- Яка у тебе велика любов до легенд? Іноді, мене, навіть, з’їдають ревнощі, - награно потер око, начебто витирав сльозу, Аарон.
- Дурник! - Знову її маленький кулачок приземлився на його груди. - Ти мій найкращий відважний мисливець.
Лаура відразу ж підвелася на кінцівках пальців, бажаючи подарувати чоловікові ніжний поцілунок. Її спробу зустріли ласкаві обійми Аарона, який з усією можливою обережністю притис її до себе і нахилив голову для поцілунку.
Замість ніжного дотику губ, Аарон відчув велику тяжкість на руках. Його кохана, яка ще секунду тому, лучилася щастям та яскравим рум'янцем на щоках; нині, повністю зблідніла. Її тіло обм'якло і, якби не міцні руки її чоловіка, одразу впала б на землю.
У паніці чоловік підхопив тіло Лаури, і вклав на цьому ж місці з криками:
- Лікаря!
***
Аарон належав до однієї з численних шляхетних сімей П’яти Міст, що керувала маленьким прикордонним містом Вентум. Нехай його сім'я і мала найнижчий титул із знатних сімей, все ж таки його влада дозоляла правити широкими землями та тисячами життів. Де особняки і замки мали великі власні території, де були свої слуги всіх мастей. Від покоївок до лікарів.
Саме тому, необхідний лікар примчав у маєток дуже швидко.
Лаура і Аарон усе ще були в тій же кімнаті, що й раніше. Чоловік боявся потривожити дружину переміщеннями, бо лише перемістив її на диван і вкрив хутряною накидкою. Сам же зайняв місце біля голови, де стоячи на колінах тримав дівчину за руку і нашіптуючи ніжні тихі слова.
Сама кімната була великою бібліотекою. Улюблене місце Лаури у домі. Високі вікна з кольорової візерунчастої мозаїки створювали в приміщенні атмосферу казки та чарівництва. П'янкий запах книг та дерева, з яких були зроблені книжкові стелажі та шафи; до речі весь інтер'єр був виконаний з різних сортів дерева, що розрізняються як за природним малюнком, так і за кольором. Що при різнобарвному висвітленні надавало бібліотеці ще більш загадкового стану.
Лікарем бум маленький чоловік із круглім животом. Маленькі круглі окуляри і неабияка зовнішність добряка, що прямо кричить про його добросердечність. Таке уявлення він про себе залишав, доки перед ним не з'являвся пацієнт.
Насамперед він силоміць виштовхав Аарона за двері, щоб той не заважав тяжкій роботі.
– Нерви справі не допоможуть! - Крикнув він, перед тим, як грюкнути дверима.
Близько години чоловік нарізав кола навпроти масивних дверей, через ту, раз у раз бігала прислуга, то з мисками з водою, то деякими травами, то зі скляними колбами.
Через годину Аарон вже не в змозі боротися з нервозністю, потягнувся до ручки дверей, з наміром увірватися в бібліотеку. Його порив випередив сам лікар. Щойно рука лорда торкнулася заповітної мети, двері самі відчинилися.
Низький чоловік, увесь спітнілий і втомлений, з сумним поглядом і сутулими плечима, звернувся до місцевого лорда:
- Пане, знайди в собі стійкість і вислухай до кінця, - знімаючи окуляри і розминаючи перенісся, почав лікар. – Я, вже багато років служу Вам, і завжди був чесний з Вами. Зараз, я так само не буду нічого приховувати. Я, стабілізував Вашу дружину та Вашу дитину. Але це тимчасові заходи. Дитина вмирає, і це спричиняє смерть Пані Лаури. Якщо не поспішати, і не звільнити дитину з утроби, Ваша дружина загине. Врятувати двох, я не можу, якщо зовсім прямолінійно – смерть дитини неминуча. Скажу відразу, у Вас не більше п'яти днів на роздуми, але це максимальний термін, і навіть за нього я не можу гарантувати порятунок пані Лаура, якщо Ви затягнете з відповіддю. Це максимальний час, який я можу дати Вам. Зараз ви можете зайти до пані та поговорити, вона свідома, але дуже слабка.
Кожне нове слово гулом відбивало у скронях Аарона. Він навіть не намагався щось відповісти, або запитати у лікаря, лише мовчки стояв з порожніми очима. Сам лікар не смів, квапити його в чомусь. Він тихо відійшов у бік і став чекати на його дії.
Максимально взявши себе в руки, лорд нарешті зміг увійти до бібліотеки і швидко кинувся до своєї дружини. І перш ніж він встиг сказати хоч слово, Лаура вже сама дала йому відповідь:
– Щоб не сказав лікар! Ти маєш врятувати нашу дитину, навіть якщо це загрожує моєму життю - дуже слабким, майже нечутним голосом, говорила дівчина.
Але в її тоні, Аарон зміг розрізнити непохитність і строгість, такі рідкісні нотки суворості і непохитності, від яких чоловік внутрішньо зіщулився, розуміючи - ніякі переконання і аргументи не зможуть переконати кохану. Надто добре він знав свою дружину.
Зараз він уже не міг розповісти їй, що дитину було не врятувати. Скажи він про це, вона захоче померти разом з ним. Втрачати двох найдорожчих серцю людей, він не міг собі дозволити. Отже, треба було випробувати ще щось, щоб врятувати їх обох.
Коментарі