Файли пам'яті
Якщо падати - то тільки за умови, що розкриється парашут, і кожна пам'ять твого страху зведеться до нуля; якщо тінь у душі провокує застуду і затьмарює твій маршрут - спакуй у валізу і викинь цю некомфортність, відчуй під ногами землю. Всі втрати забуваються і після кожного смеркання є світло. І все, що зайве і аномальне, відпусти на чотири кути світу. Пробач собі свою слабкість, бо щастя залежить від тебе, І під яким кутом ти дивишся на проблеми, і як їх сприймаєш. І на скільки подразнені рецептори в глибині під ребрами.
2021-01-03 20:05:03
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Спасибі)
Відповісти
2021-01-12 20:07:27
Подобається
Сандра Мей
Сильно.
Відповісти
2022-11-17 04:39:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8353
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919