She
Олеся Шевчук
Правда старіє, ділиться на окремі частки і зморшкуватістю торкається краю стін, затерпає на згині в недосконалій конструкції темряви, говорить з Богом, коли нема кому розповісти, що порушено затишок і ти один, - а на дворі лютий висне, сніжить, тримає весну за лікті. А коли заплющуєш очі, аби з точністю пригадати механізм тепла, Коли воно крутиться на діафрагмі серця - Згорни з собою в минуле посіяний холод, відчуй помах крил, Бо зима схожа на нежить і з часом зникне. Раптово зникне.
2022-02-09 09:53:53
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Файно...
Відповісти
2022-11-10 15:06:36
Подобається
Інші вірші поета
Вітряне Лаконічне Мінус один Безцінне
Інші поети
Pratyusha Pathak
@_pratyusha_
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5374
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13198