Adieux
Robes écarlates dansent et tournoient Au rythme des violons pleurants Rires et murmures s'entremêlent, Dans un fouillis de valse endiablée. Lèvres carmin et costumes Brillant sous les luxueux lustres, Des couples, yeux dans les yeux Tourbillonent, ne formant qu'un. Tout à la musique, à la danse, Ils ne les voient pas, seuls, au centre, Coupés du monde, dans le leur, Ils s'a(n)iment en accordant leur pas. Nulle superficialité, nulle hypocrisie Dans leur regard, leurs mouvements, Ils s'oublient dans l'autre, se cherchent, Et parmi tous, ils resplendissent. La belle pleure dans ses bras C'est la dernière fois qu'elle le voit. Pleurant sur son habit noir nuit, C'est à la guerre qu'il part. Mémé
2020-12-14 19:24:43
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
Très touchant ❤️✨
Відповісти
2020-12-25 17:23:25
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup ! 😊
Відповісти
2020-12-26 12:17:58
1
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3757
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5406