Один рядок...

Син Шлюхи

Для того, щоб писати класні вірші, Треба багато чого знати і розуміти, Для того, щоб померти від інфаркту вночі, Треба, щоб батьки встигли тебе зробити. Так, я порівняв ці дві скромні речі, Щоб зрозуміли усі: Від малого і до старечі, Наскільки важливі ті, хто пускають кінці На папері і в головах трудящого люду, Що пекли хліб і робили морозиво, Смак якого я не забуду. І скільки померло, але не дарма, Не так швидко, як ви це хотіли, Але вже настала револіція і війна, І тоді вони себе проявили: Ті самі люди, що видавали буханку, Поставили власне життя, Щоб рідня і держава існували до ранку, Можливо, це їх шлях каяття. А наших уже не врятувати, Вони поклали життя на одрі, Щоб зараз ви могли впевнено спати Й знати, що завтра у вашому місті не крикнуть:"Слава русні!"

2023-07-25 22:21:55

3

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Син Шлюхи

@Олег Шаула я один раз свою хуйню в твіттері людям розповідав, і їм, чомусь, сподобалося)

Відповісти

2023-07-26 14:39:37

1

Антон Шаталов

Якби В.І. міг лицезріти того вірша, то не вважав би тебе поганим

Відповісти

2023-08-02 19:50:20

Подобається

Син Шлюхи

@Антон Шаталов не думаю, він вважає усіх, які не ведуться на олімпіади, поганими

Відповісти

2023-08-03 13:19:02

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4848

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11419