Вона складала білизну й ламала всі мости...
Вона складала білизну й ламала всі мости, І шла Чортзна-куди і невідомо навіщо, По собі лишала мені старі станки І голила мене, змочивши лезо в кориці. Вона шукала пригод і ховалася в каві, Все читала книжки, співала в повноголосся. Я не міг здогадатись, що буде в її уяві, А вона на мені лишала своє волосся. По ній лишалася купа прозорих склянок, А вона вже купила білет у травень на потяг. Єдине, що не лишала, так це обіцянок, А я чекав, щоб прийшла по зимовий одяг. 24. 01. 19
2021-03-08 23:04:19
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Владислава Тріус
дуже вдячна ❤️ Виправлю☺️
Відповісти
2022-01-19 00:43:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5521
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3856