Вона складала білизну й ламала всі мости...
Вона складала білизну й ламала всі мости, І шла Чортзна-куди і невідомо навіщо, По собі лишала мені старі станки І голила мене, змочивши лезо в кориці. Вона шукала пригод і ховалася в каві, Все читала книжки, співала в повноголосся. Я не міг здогадатись, що буде в її уяві, А вона на мені лишала своє волосся. По ній лишалася купа прозорих склянок, А вона вже купила білет у травень на потяг. Єдине, що не лишала, так це обіцянок, А я чекав, щоб прийшла по зимовий одяг. 24. 01. 19
2021-03-08 23:04:19
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Владислава Тріус
дуже вдячна ❤️ Виправлю☺️
Відповісти
2022-01-19 00:43:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13213
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5767